Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 596/63/17
провадження № 61-16860св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицька місцева прокуратура, прокуратура Львівської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у складі судді Цвинтарної Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Загорського О. О., Шевчук Г. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2015 року ОСОБА_1 став жертвою злочинної організації шахраїв, яка діє по всій території України. Того ж дня він звернувся до Гусятинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України із заявою про злочин, вказавши прізвища злочинців, номера їх телефонів, банк і банківські карткові рахунки, які використовують злочинці. Вважає, що в міліції були всі можливості затримати злочинців, проте вони цього не виконали. Лише 14 серпня 2015 року були внесені відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань і розпочато досудове розслідування. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 додатково надав слідству адреси місцезнаходження злочинців.
ОСОБА_1 вважає, що надані ним факти і докази були перевірені та підтверджені, досудове розслідування було завершено і залишилося скласти обвинувальний акт і направити матеріали провадження в суд. Проте, всупереч частини першої статті 218 КПК України 2012 року прокурор прокуратури Гусятинського району змінив підслідність і направив матеріали досудового розслідування до слідчого відділення Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Після отримання матеріалів провадження начальник відділу Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області чи його заступник по слідству мав би визначити слідчого в провадженні і повідомити ОСОБА_1 прізвище, посаду, звання слідчого і контактний зв`язок з ним. Однак, цього не зроблено, кримінальне провадження не передано в суд, злочинцям не повідомлено про підозру.
ОСОБА_1 безпідставно відмовили у наданні заходів безпеки, правоохоронні органи і прокуратура створили йому і його близьким умови, внаслідок яких вони перебувають у небезпеці від можливих насильницьких дій з боку злочинців. ОСОБА_1 стверджує, що знаходиться у постійному стресі, втратив сон і спокій, внаслідок чого загострилися його хронічні хвороби, які потребують значних витрат на лікування.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив на підставі статей 55, 56 Конституції України стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду, завдану йому бездіяльністю відповідачів, а саме Дрогобицьким відділом поліції Національної поліції України в Львівській області у розмірі 200 000 грн, Дрогобицькою місцевою прокуратурою Львівської області у розмірі 200 000 грн, прокуратурою Львівської області у розмірі 400 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не було доведено наявності передбачених законодавством України (статями 55, 56 Конституції України, статями 1167, 1176 ЦК України) підстав для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не доведено належними й допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, факт незаконної бездіяльності відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок між заподіянням моральних страждань і оціненою ОСОБА_1 шкодою.
Крім того, вимоги ОСОБА_1, пред`явлені до Дрогобицької місцевої прокуратури, Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду й на те, що ці особи є структурними підрозділами прокуратури Львівської області та Головного управління Національної поліції у Львівській області, а тому не є належними відповідачами у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди необґрунтовано відмовивши у позові, оскільки ОСОБА_1 було надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог щодо відшкодування завданої йому відповідачами моральної шкоди.
Суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 59 ЦПК України 2004 року взяли до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законодавством України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року і витребувано із Гусятинського районного суду Тернопільської області цивільну справу № 596/63/17.
У травні 2018 року цивільну справу № 596/63/17 передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 серпня 2015 року в Гусятинський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області надійшли матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1 з приводу вчинення відносно нього невідомою особою шахрайських дій.
Вказані відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210070000234 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
05 січня 2016 року досудовим слідством Гусятинського відділу поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ознаки цього кримінального правопорушення перекваліфіковано на частину другу статті 190 КК України.
ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні визнано потерпілим.
Постановою Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області від 30 серпня 2016 року змінено підслідність вказаного кримінального провадження, 19 серпня 2016 року матеріали цього кримінального провадження Дрогобицька місцева прокуратура направила в слідчий відділ Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для організації проведення досудового розслідування.
Досудове розслідування на даний час не завершено, підозру нікому не оголошено.
Будучи у вказаному кримінальному провадженні потерпілим, ОСОБА_1 звертався до першого заступника Чортківської місцевої прокуратури із заявою про забезпечення безпеки йому та його сину. Ця заява була переадресована керівнику Дрогобицької місцевої прокуратури, а останнім - начальнику Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у зв`язку зі зміною підслідності.