ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/12592/14
адміністративне провадження №К/9901/22705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В. (суддя-доповідач),
суддів - Кашпур О. В., Данилевич Н. А.,
за участю секретаря судового засідання Івашка О. Л.
учасники справи:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Підвищенної А. В., Казарян Н. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12592/14
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року, прийняту у складі судді Літвінової А. В.,
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О. В., суддів: Епель О. В., Кобаля М. І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Дніпровського районі міста Києва (далі - УПФУ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просила суд:
1.1. визнати незаконними дії УПФУ у Дніпровському районі м. Києва при створенні "комісії по трудовим спорам", засіданнях "комісії" 06 червня 2014 року, 12 червня 2014 року та їхніх "рішень", виданні наказу від 14 серпня 2014 року №155/к, звільненні її з роботи 14 серпня 2014 року та розрахунку при звільненні;
1.2. зобов`язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва скасувати рішення комісії від 06 червня 2014 року, 12 червня 2014 року, наказ від 14 серпня 2014 року №155/к, поновити її на посаді головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій, внести відповідні записи до її трудової книжки;
1.3. зобов`язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з розподілом його помісячно за весь період з урахуванням щомісячної індексації заробітної плати;
1.4. зобов`язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва відкоригувати індивідуальні відомості позивача про застраховану особу (дані системи персоніфікованого обліку) шляхом внесення до них змін з урахуванням виплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу помісячно з індексацією.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що її звільнення з посади головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій відбулося з порушенням норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Закону України "Про державну службу", оскільки відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, вимога відповідача-працедавця щодо підписання нової посадової інструкції, яка містить у собі дискримінаційні положення по відношенню до неї, не може бути підставою для звільнення. Крім того, позивач зазначила, що рішення Комісії по трудовим спорам не були скріплені печаткою, що є порушенням вимог частини сьомої статті 223 КЗпП України.
3. УПФУ у Дніпровському районі м. Києва проти задоволення заперечував, зазначив, що ОСОБА_1 правомірно звільнена у зв`язку із зміною істотних умов праці - відмовою від підписання посадової інструкції та зобов`язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працювала головним спеціалістом відділу контролю за правильністю призначення пенсій УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, її посадові обов`язки, як державного службовця, визначені посадовою інструкцією, з якими позивач була ознайомлена під підпис (т. 1 а.с. 51, 48).
5. 22 січня 2014 року наказом начальника УПФУ у Дніпровському районі м. Києва №12/К на виконання наказу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 17 січня 2014 року №20/К здійснено реорганізацію структурних підрозділів та внесення змін до штатного розпису УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, а також реорганізовано в управлінні відділи та на їх базі створено нові (т. 1 а.с. 29).
6. Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 вказаного наказу начальника відділу кадрового забезпечення зобов`язано здійснити необхідні заходи щодо проведення реорганізації структурних підрозділів УПФУ у Дніпровському районі м. Києва згідно вимог чинного законодавства, пункту 1 статті 40 КЗпП України, Закону України "Про зайнятість населення та підготувати до 27 січня 2014 року письмові повідомлення про наступні вивільнення працівників з пропозицією щодо переведення на інші посади.
7. На підставі наказу Національного агентства України з питань державної служби від 13 серпня 2011 року № 11 "Про довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців", наказу УПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 31 січня 2014 року №22/К "Про внесення в дію штатного розпису управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва" керівниками структурних підрозділів розроблені положення відділів, згідно з новою структурою та підготовлені нові посадові інструкції працівників.
8. Начальником ГУ ПФУ в м. Києві 31 січня 2014 року затверджено Структуру управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва (т. 1 а.с. 34).
9. 12 травня 2014 року начальником УПФУ у Дніпровському районі м. Києва затверджено посадову інструкцію головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій УПФУ у Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_1, від підписання якої вона відмовилася (т. 1 а.с. 54).
10. Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено зміст посадових інструкцій та встановлено, що у новій посадовій інструкції, від підписання якої відмовилася позивач, змінено кваліфікаційні вимоги головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій УПФУ у Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_1, згідно з якими на дану посаду призначається особа, що має вищу освіту відповідного напрямку підготовки, а не лише професійну освіту (т. 1 а.с. 50, 57).
11. Під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанції позивач зазначила, що у зв`язку зі змінами кваліфікаційних вимог у посадовій інструкції, вона побоюється майбутнього звільнення із займаної посади через невідповідність новим кваліфікаційним вимогам.
12. 06 червня 2014 року відбулось засідання комісії по трудовим спорам УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, діяльність якої було поновлено на 2014 рік на підставі наказу начальника цього Управління від 02 січня 2014 року № 7.
13. Порядком денним під час вказаного засідання було обговорення доповідної записки начальника відділу контролю за правильністю призначення пенсій ОСОБА_2 з приводу відмови від підписання головним спеціалістом відділу контролю за правильністю призначення пенсій ОСОБА_1. посадової інструкції.
14. За результатами розгляду Комісією прийнято рішення від 06 червня 2014 року, оформлене протоколом № 15, яким висунуто пропозиції ОСОБА_1 надати для комісії у письмовому вигляді зауваження та доводи щодо відмови у підписанні посадової інструкції та попереджено, що у разі відмови від підписання посадової інспекції до неї будуть застосовані заходи, відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (т. 1 а.с. 60).
15. 11 червня 2014 року в УПФУ у Дніпровському районі м. Києва у присутності першого заступника начальника управління Шушкової О. В., начальника юридичного відділу Сідловської А.В., начальника відділу персоналу Мурашової Т .М. та головного спеціаліста відділу персоналу Каліщук С.Г . був складений акт про відмову від підписання посадової інструкції ОСОБА_1 Вказаний акт підписаний посадовими особами та скріплений печаткою організації. (т. 1 а.с. 36).
16. В цей же день у присутності тих же посадових осіб УПФУ у Дніпровському районі м. Києва був складений акт про відмову від підписання зобов`язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом (т. 1 а.с. 35).
17. 12 червня 2014 року відбулось засідання комісії по трудовим спорам УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, про що складено протокол № 16.
18. За змістом цього протоколу визначено порядок денний засідання комісії, а саме розгляд акта про відмову ОСОБА_1 від підписання посадової інструкції та акта про відмову ОСОБА_1 від підписання зобов`язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом.
19. За результатами засідання, комісія вирішила: у разі відмови від підписання посадової інструкції та зобов`язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом до головного спеціаліста ОСОБА_1. будуть застосовані заходи, відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 62).
20. ОСОБА_1, отримавши 13 червня 2014 року копію протоколу засідання комісії № 15 від 06 червня 2014 року, власноручно виклала у цьому протоколі зауваження щодо його змісту, а саме те, що секретар комісії не відобразила в протоколі засідання комісії перелік пунктів посадової інструкції, з якими була не згодна ОСОБА_1
21. Із вказаними рішеннями комісії по трудовим спорам від 06 червня 2014 року та від 12 червня 2014 року ОСОБА_1 ознайомлена, їх копії отримала особисто 13 червня 2014 року, про що свідчить її підпис на цих рішеннях, копії яких є у матеріалах справи.
22. Наказом УПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 14 серпня 2014 року №155/к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (т. 1 а.с. 6).
23. 30 травня 2016 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва здійснено заміну неналежного відповідача у справі - управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва на правонаступника - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
24. Справа розглядалася судами попередніх інстанцій неодноразово.
25. 24 лютого 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
26. Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд указав на таке:
26.1. Суд першої інстанції не з`ясував, чи дійсно позивачка відмовилася від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці, адже лише факт не підписання посадової інструкції не може доводити відмову від продовження роботи. Доказами про відмову від продовження роботи може бути заява працівника, в якій він вказує про небажання продовжувати роботу на нових умовах, чи інші дані, які доводять не виконання покладених трудових обов`язків.
26.2. Суд першої інстанції взагалі не досліджував докази та не встановлював обставини щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, хоча про це заявлялась вимога.
26.3. Вказані порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції виправлені не були.
26.4. Вищий адміністративний суд України визначив, що під час нового розгляду справи на підставі зібраних доказів судам необхідно встановити чи мала місце відмова позивачки від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці, а також дослідити докази та визначитися з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
27. 10 лютого 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
28. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності звільнення позивача, оскільки позивач відмовилась підписати посадову інструкцію, якою визначені її посадові обов`язки, тим самим допустила порушення вимог Закону України "Про державну службу" та Правил внутрішнього трудового розпорядку УПФУ у Дніпровському районі міста Києва.
ІV. Касаційне оскарження
29. 15 травня 2017 року, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
30. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що судами не виконано вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 24 лютого 2016 року та не витребувано у відповідача доказів її відмови від продовження роботи.
31. Крім того, позивач указує на неврахування судами попередніх інстанцій факту її непопередження за два місяці про зміну істотних умов праці.
32. 16 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/12592/14 (суддя-доповідач - Олексієнко М. М.).
33. 01 червня 2017 року справа № 826/12592/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
34. 06 липня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя-доповідач - Штульман І. В.).
35. 14 лютого 2018 року справу № 826/12592/14 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач - Желтобрюх І. Л.)
36. 11 травня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.
37. 05 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 624/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді - доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.
38. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 червня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді - Кашпур О. В., Радишевська О. Р.
39. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року у складі судді Шевцової Н. В. справу прийнято до свого провадження та задоволено клопотання позивача про заміну відповідача його правонаступником - ГУ ПФУ в місті Києві.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
40. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
41. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
42. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
44. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу на час виникнення спірних правовідносин регулювались чинним на той час Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723- ХІІ "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3723-XII).
46. Частиною першою статті 30 Закону № 3723-XII установлено, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими КЗпП України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.
47. Загальні підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України і такими підставами, зокрема, є відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
48. Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
48.1. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.