ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/4108/15
провадження №К/9901/29609/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Арсірія Р. О., суддів: Літвінової А. В., Огурцова О. П., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Степанюка А. Г., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.
І. Суть спору
1. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - Ліквідаційна комісія ГУМВС України в АР Крим), в якому просив:
1.1. зобов`язати МВС України видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення;
1.2. стягнути з МВС України на користь позивача заборгованість по заробітній платі;
1.3. стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки;
1.4. стягнути з відповідача щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальним званням відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей";
1.5. стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період з 18 травня 2012 року по 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України), маючи спеціальне звання капітана міліції. Наказом МВС України від 20 лютого 2015 року № 300 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), за власним бажанням.
2.1. Позивач вказує, що на день його звільнення МВС України не проведено виплати всіх сум, що належала йому при звільненні з органів внутрішніх справ.
2.2. На переконання ОСОБА_1 відповідачі несуть відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
2.3. Крім того, зазначає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 грн. та обґрунтовує порушенням його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які потребують від нього додаткових зусиль з організації його подальшого життя.
2.4. Вважаючи дії відповідачів протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх законних прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 21 червня 2010 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
4. З травня 2013 року ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України), маючи спеціальне звання капітана міліції.
5. На підставі листа УМВС України в м. Севастополі від 12 лютого 2014 року № 2/326 МВС України видано наказ від 27 лютого 2014 року № 157 о/с, яким капітана міліції ОСОБА_1 відряджено для подальшого проходження служби в розпорядження УМВС України в м. Севастополі, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки МВС України) з 20 лютого 2014 року, установивши щомісячну премію за лютий 2014 року в розмірі 798,39 гривень.
6. На адресу МВС України 23 грудня 2014 року від позивача надійшов рапорт, датований 09 грудня 2014 року про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв`язку із сімейними обставинами з 25 грудня 2014 року.
7. За наслідками розгляду рапорту на звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 на адресу представника останнього відповідачем направлено лист від 05 лютого 2015 року № 6/1/1-Ч-2298, в якому повідомлено про втрату зв`язку з 28 лютого 2014 року між МВС України і підрозділами УМВС України в м. Севастополі та скорочення усіх посад цього Управління на підставі наказу МВС України від 05 серпня 2014 року № 775.
8. Наказом МВС України від 20 лютого 2015 року № 300 о/с капітана міліції ОСОБА_1, який знаходиться у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі, звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "ж" Положення № 114 (за власним бажанням), з 29 грудня 2014 року.
9. Трудову книжку серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до військового квитка № 65/5-2001 отримала представник позивача ОСОБА_2 19 березня 2015 року.
10. Також встановлено, що на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року Ліквідаційна комісія ГУМВС України в АР Крим відомостей щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року, а також довідку про грошове забезпечення позивача не надала.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, в позові відмовлено.
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
12.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 січня 2016 року зазначив, що суди попередніх інстанцій залишити поза увагою необхідність з`ясування обставин щодо: виконання ОСОБА_1 покладних на нього наказом МВС України від 27 лютого 2014 року № 157 о/с повноважень за новим місцем служби до тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим; виду роботи, яку виконував відповідно до покладених на нього обов`язків; ведення обліку робочого часу; розміру заборгованості за підрахунками позивача із встановленням осіб, відповідальних за її погашення (за умови наявності).
13. За наслідками нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
13.1. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року в розмірі 20792,84 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.
13.2. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 лютого 2015 року по 26 вересня 2017 року в розмірі 53763,16 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.
13.3. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з МВС України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 1698,39 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.
13.4. В решті позову - відмовлено.
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем дій, спрямованих на продовження роботи в органах МВС України після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим у лютому 2014 року, у зв`язку з чим до моменту звільнення останнього з посади 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачами, що дає право на виплату заробітної плати, розмір якої повинен обраховуватися, виходячи з наявних у матеріалах справи документів.
14.1. Крім того, суд зазначив, що оскільки приписами спеціального законодавства не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу грошової компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення статей 116, 117 КЗпП України, а тому, з огляду на допущену МВС України затримку розрахунку при звільненні, позовні вимоги в указаній частині є обґрунтованими.
15. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
16. МВС України подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
17. В обґрунтування касаційної скарги вказує на незастосування до спірних правовідносин положення статей 116, 117 КЗпП України, оскільки порядок проходження служби в органах поліції регулюється нормами спеціального законодавства, які в свою чергу є пріоритетними.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
22. Підпунктом "ж" пункту 64 Положення № 114 передбачено звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.
23. В силу частини другої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.