ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 810/5830/15
адміністративне провадження № К/9901/9689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Кушнової А. О.) від 18 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Чаку Є. В., суддів Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.) від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО), у якому просив:
- визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду у відмові включити ОСОБА_1 до переліку осіб та реєстру по виплаті залишкової суми, яка залишилась невиплаченою за банківським вкладом "Вигідний-2015" від 13 березня 2015 року № 21877-62.3, внесеним ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь");
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до додаткового реєстру осіб по виплаті невиплаченої залишкової суми банківського вкладу, та провести нарахування такої суми;
- зобов`язати ФГВФО виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму коштів за вкладом від 13 березня 2015 року № 21877-62.3, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь" за додатковим реєстром та розрахунками Уповноваженої особи Фонду.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова у включенні його до реєстру кредиторів є надуманою та незаконною, оскільки строк подачі заяви до Фонду ним пропущений.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 18 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, позов задовольнив частково. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ "Банк "Київська Русь" та зобов`язав внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів цього банку, а саме включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Київська Русь". У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2016 року Уповноважена особа Фонду подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року.
На обґрунтування касаційної скарги Уповноважена особа Фонду зазначила, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржника, судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 вересня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
13 березня 2015 року ОСОБА_1 (вкладник) уклав з ПАТ "Банк "Київська Русь" (банк) договір банківського вкладу в національній валюті "Вигідний 2015" № 21877-62.3, у порядку та на умовах якого вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 140 000,00 грн терміном на 1 рік.
Того ж дня з поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 на депозитний рахунок № НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти у сумі 140 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13 березня 2015 року № 2604 та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 березня 2015 року по 21 січня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 19 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ "Банк "Київська Русь" було відкрито шість рахунків, на яких обліковувалися грошові кошти у загальному розмірі 285 404, 11 грн, що підтверджується виписками по особовим рахунках позивача у ПАТ "Банк "Київська Русь"
Разом з цим, Правління Національного банку України постановою від 19 березня 2015 року № 190 віднесло ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних.
Крім того, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 19 березня 2015 року № 61 з цього ж дня розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а також призначено уповноважену особу Фонду та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 20 березня по 19 червня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15 червня 2015 року № 116 цей строк продовжено до 19 липня 2015 року (включно).
При цьому, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що в силу положень ст. 36 Закону України № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) з 19 березня 2015 року призупинені всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), повноваження усіх органів управління банку та органів контролю перейшли до Фонду, припинено задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судами також вірно зазначено, що 25 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до директора-розпорядника Фонду із заявою рекомендованої форми про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку ПАТ "Банк "Київська Русь", однак ФГВФО листом від 24 квітня 2015 року № 07-036-12788/15 повідомив позивача, що виплата коштів здійснюватиметься за списками вкладників, які формує уповноважена особа Фонду.
З матеріалів справи також убачається, що ФГВФО відшкодував ОСОБА_1 через банк-агента - ПАТ "АБ "Південний" суму коштів за вкладами позивача у ПАТ "Банк "Київська Русь" у розмірі 200 000 грн.
16 липня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 460 прийняло рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь".
На підставі вказаної постанови Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь", на підставі якого призначено Уповноважену особу Фонду і делеговано останньому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь", визначені ст. 37, 38, 47- 51 Закону № 4452-VI, на два роки з 10 листопада 2015 року до 09 листопада 2017 року включно.
23 липня 2015 року в газеті Голос України № 131 (6135) було надруковано оголошення про початок приймання вимог кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування оголошення, тобто в період з 23 липня по 21 серпня 2015 року включно.
27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою про включення позивача до Реєстру кредиторських вимог для отримання повної суми вкладів (реєстру акцептованих вкладників).
Листом від 02 грудня 2015 року № 11153/14 "Про відмову у включенні вимог до Реєстру вимог кредиторів через недотримання строків подання вимог" відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Банк "Київська Русь" у зв`язку з пропуском строку на заявлення таких вимог, установленого ст. 45 Закону
№ 4452-VI.
Вважаючи протиправним невключення позивача до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ "Банк "Київська Русь" та невідшкодування невиплаченої суми вкладів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
При вирішенні справи Київський окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився й Київський апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій і, вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатись ця справа, виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.