ПОСТАНОВА
Іменем України
08 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/8353/17
адміністративне провадження №К/9901/18237/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
позивач - не з`явився
представника відповідачів Новіцької Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 (колегія суддів у складі: Пилипенко О.Є., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України про стягнення середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (відповідач-1), Державної пенітенціарної служби України (відповідач-2) про стягнення середнього заробітку, в якому просив стягнути з Міністерства юстиції України на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі № 2-а-3018/10/0270 в частині поновлення на посаді заступника директора департаменту-начальника управління соціально-виховної, психологічної роботи та міжнародних і громадських зв`язків департаменту з гуманітарних питань та охорони здоров`я Державного департаменту України з питань виконання покарань, в якій було допущено негайне виконання, за період з 09.12.2010 по 27.06.2017 в сумі 866 648,88 грн.
Позов мотивовано тим, що оскільки Міністерство юстиції України безпідставно не виконує судове рішення, яке набрало законної сили, яким позивача поновлено на роботі, то він має право отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва від 07.02.2019 адміністративний позов задовольнив частково: стягнув з Державної пенітенціарної служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі № 2-а-3018/10/0270 в частині поновлення на посаді заступника директора департаменту-начальника управління соціально-виховної, психологічної роботи та міжнародних і громадських зв`язків департаменту з гуманітарних питань та охорони здоров`я Державного департаменту України з питань виконання покарань, в якій було допущено негайне виконання, тобто з моменту проголошення, за період з 10.12.2010 по 22.04.2014 в сумі 305 663,04 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.05.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі № 2-а-3018/10/0270 про поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягала негайному виконанню, разом з тим фактично, поновлення позивача на посаді відбулося лише наказом Державної пенітенціарної служби від 22.04.2014 № 44/ос-14, у зв`язку з чим має місце факт невиконання судового рішення про поновлення на роботі у період з 10.12.2010 по 22.04.2014.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у стягненні з Державної пенітенціарної служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання Вінницького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Державною пенітенціарною службою України повідомлено Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про неможливість виконання рішення, у зв`язку з відсутністю посади на яку згідно виконавчого документа необхідно призначити позивача. 22.04.2014 позивача було поновлено на роботі, на рівнозначній посаді в апараті Державної пенітенціарної служби, як правонаступника Державного Департаменту України з питань виконання покарань.
Позиція інших учасників справи
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04.07.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019.
Ухвалою від 13.09.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2019 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні о 09 год 40 хв 08.10.2019.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з 22.10.2009 по 09.06.2010 обіймав посаду заступника директора департаменту-начальника управління соціально-виховної, психологічної роботи та міжнародних і громадських зв`язків департаменту з гуманітарних питань та охорони здоров`я Державного департаменту України з питань виконання покарань. Наказом від 09.06.2010 № 63 о/с він звільнений через скорочення штату за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі № 2-а-3018/10/0270 за позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволений повністю, зокрема, наказ від 09.06.2010 № 63 о/с скасовано та поновлено позивача на роботі в централізованому апараті Державного департаменту України з питань виконання покарань на посаді заступника директора департаменту-начальника управління соціально-виховної, психологічної роботи та міжнародних і громадських зв`язків департаменту з гуманітарних питань та охорони здоров`я Державного департаменту України з питань виконання покарань з 09.06.2010 допустивши до негайного виконання.
Вважаючи протиправним невиконання Міністерством юстиції України судового рішення про поновлення на роботі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про стягнення з нього середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
В аспекті предмету доказування в цій справі суди також установили, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1, наказом від 22.04.2014 № 44/ос-14 позивач поновлений на посаді в апараті Державної пенітенціарної служби на посаді заступника начальника управління-начальника відділу зв`язків з громадськістю та міжнародної діяльності управління зовнішніх комунікацій (запис № 27 від 23.04.2014), де отримував з 23.04.2014 заробітну плату (довідка Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 25.10.2017 № 317) та працював до 29.01.2015 (звільнений у зв`язку зі скороченням штату). Тобто, фактично позивач добровільно погодився на поновлення його на роботі, на рівнозначній посаді в апараті Державної пенітенціарної служби, як правонаступника Державного департамента України з питань виконання покарань. У той же час, позивач приховав зазначену інформацію, не вказавши про таке поновлення в адміністративному позові.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами пункту 7 частини першої статті 7 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов`язковість судових рішень.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до частини другої статті 257 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статі 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною першою статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Відповідно до матеріалів справи та як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі № 2-а-3018/10/0270, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, ОСОБА_1 поновлено на роботі в централізованому апараті Державного департаменту України з питань виконання покарань на посаді заступника директора департаменту - начальника управління соціально-виховної, психологічної роботи та міжнародних і громадських зв`язків департаменту з гуманітарних питань та охорони здоров`я Державного департаменту України з питань виконання покарань з 09.06.2010. Постанова допущена до негайного виконання. Разом з тим, зазначене судове рішення у добровільному порядку Державним департаментом України з питань виконання покарань негайно виконано не було, у зв`язку з чим виконувалось у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 41269713 за виконавчим листом від 09.12.2010 № 2-а-3018/10/0270, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом, який надійшов до державного виконавця 17.12.2013.