ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/898/16
адміністративне провадження №К/9901/7446/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/898/16
за позовом ОСОБА_1 до Київського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Мельникова Р. В.,
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С. С., суддів Старостіна В. В., Бегунца А. О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить:
1.1. визнати протиправними рішення відповідача щодо скасування зняття з реєстрації 30 квітня 2015 року ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.2. зобов`язати відповідача скасувати внесені відомості до реєстраційного обліку про реєстрацію ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 . 12 лютого 2016 року позивачці стало відомо, що відповідачем прийнято рішення про скасування зняття з реєстрації місця проживання її сина ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дитиною, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував і пояснив, що на момент прийняття спірного рішення, позивач не була власником житла. Підставою скасування рішення про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 разом з його неповнолітньою дитиною стало виявлення відповідачем порушення вимог законодавства при прийнятті рішення про зняття з реєстрації дитини.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Відповідно до відомостей адресної картки дільниці № 14 КП "Жилкомсервіс" за адресою: АДРЕСА_1 місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 зареєстроване було у період з 10 серпня 2007 року по 30 квітня 2015 року, місце проживання ОСОБА_2 - з 13 листопада 2002 року по 30 квітня 2015 року.
5. Підставою для зняття з реєстраційного обліку громадянина ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 стала особиста заява ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, яку 29 квітня 2015 року подано до Центру надання адміністративних послуг Київського району м. Харкова.
6. 09 лютого 2016 року до відповідача надійшло звернення громадянки ОСОБА_4 щодо скасування зняття з реєстраційного обліку її малолітньої дитини ОСОБА_3, 2007 року народження, за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з чим керівником територіального підрозділу було надано розпорядження щодо проведення перевірки підстав зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3
7. Відповідно до висновку відповідача від 12 лютого 2016 року за результатами проведення перевірки підстав зняття з реєстрації ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 вирішено скасувати рішення про зняття з реєстрації 30 квітня 2015 року місця проживання особи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 .
7.1. Підставою скасування рішення наведено те, що таке зняття з реєстрації здійснено з порушенням вимог законодавства, а саме: у заяві про зняття з реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_3 не надано згоду на зняття з реєстрації матір`ю дитини.
8. Позивачем 12 лютого 2016 року та 13 лютого 2016 року було подано заяви до відповідача з вимогою не проводити жодних дій щодо реєстрації місця проживання будь-яких осіб без дозволу власника.
9. Крім того, 12 лютого 2016 року та 13 лютого 2016 року ОСОБА_2 до відповідача подано заяви, у яких він заперечував у задоволенні звернення ОСОБА_4 від 09 лютого 2016 року щодо скасування зняття реєстрації їхньої малолітньої дитини.
10. Листами відповідача від 23 лютого 2016 року №14/1884 та № 14/1885, відповідно, ОСОБА_1 роз`яснено підстави реєстрації осіб, а ОСОБА_2 повідомлено про скасування зняття з реєстрації 30 квітня 2015 року його місця проживання.
11. 18 вересня 2015 року на підставі договору дарування ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла в дар належну ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 - а, загальною площею 64,4 кв. м, жилою площею 41,2 кв.м.
12. 02 квітня 2016 року, згідно з висновком відповідача, на підставі звернення ОСОБА_1 як нового власника квартири, вирішено зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 шляхом внесення відомостей про зняття з реєстрації місця проживання до картки реєстрації особи; направити талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні на громадянина ОСОБА_2 до відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності спірного рішення, оскільки на виконання вимог Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077 (далі - Порядок № 1077), відповідачем самостійно виявлено порушення, допущені при знятті з реєстрації місця проживання неповнолітньою дитини, та усунуто їх шляхом скасування відповідного рішення.
ІV. Касаційне оскарження
15. 04 липня 2016 року, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог. В уточненій касаційній скарзі, поданій до Вищого адміністративного суду України 25 липня 2016 року, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
16. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що вона є власником квартири, а отже, може сама вирішувати, хто може обмежувати її право власності. Позивач доводить, що судами не враховано висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11) та від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15), згідно з якими у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власності.
17. За доводами позивача неврахування відповідних висновків Верховного Суду України є порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме вимог частини другої статті 161, статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
18. Обґрунтовуючи помилковість застосування норм матеріального права, позивач посилається на вимоги статей 16, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, окремі положення Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, Порядку № 1077, Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405/2011, але виключно шляхом їх цитування.
19. У запереченнях на касаційну скаргу представник відповідача спростовує її доводи, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
20. 26 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/898/16 (суддя-доповідач - Головчук С. В.).
21. 09 серпня 2016 року справа № 820/898/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
22. 23 січня 2018 року справу № 820/898/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач - Шарапа В. М.)
23. 21 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 809/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.