ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2019 року
Київ
справа №802/2212/17-а
адміністративне провадження №К/9901/55610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенко М.М.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у складі судді Поліщук І.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у складі колегії суддів: Совгири Д.І. (головуючого), Загороднюка А.Г., Курка О.П. у справі № 802/2212/17-а за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Головного управління юстиції у Вінницькій області про стягнення заробітної плати,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрацій у Вінницькій області нарахувати та виплатити йому заробітну плату як судді Томашпільського районного суду за період з 30.11.1995 по 16.02.1996.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. 29 березня 1993 року ОСОБА_1 сесією Вінницькою обласної ради обраний суддею Томашпільського районного суду Вінницької області.
4.2. 20 листопада 1995 року начальником управління юстиції прийнято наказ №129-К про звільнення ОСОБА_1 з посади судді з 29.11.1995 за власним бажанням, на підставі поданої ним заяви.
4.3. Начальником управління юстиції видано наказ № 29-ВК, у якому зазначено: "вважати звільненим з 29 листопада 1995 року ОСОБА_1 з посади судді Томашпільського районного суду Вінницької області у зв`язку з поданням письмової заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 Кодексу законів про працю України)".
4.4. Указом Президента України "Про припинення повноважень суддів" від 06.02.1996 № 113/96 припинено повноваження судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1.
4.5. В подальшому, 12.03.2007 ОСОБА_1 звернувся до начальника головного управління юстиції у Вінницькій області з письмовою заявою, в якій просив внести зміни в запис №12 в трудовій книжці про звільнення його з посади судді, де вказати датою звільнення - дату видачі наказу від 16.02.1996.
4.6. Отримавши відмову у внесенні відповідних змін, позивач звернувся до Томашпільського районного суду Вінницької області із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення.
4.7. Так, рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 22.06.2007, ухваленого у справі № 2-о-85 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, вирішено встановити, що ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Томашпільського районного суду 16.02.1996 на підставі Указу Президента України від 06.02.1996 № 113/96.
4.8. У зв`язку з чим, внесено зміни в наказ начальника управління юстиції Вінницької області № 29-ВК від 16.02.1996, вказавши дату звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, замість 25.11.1995, на підставі даного наказу внести зміни в запис №12 в трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 про дату його звільнення з посади судді Томашпільського районного суду Вінницької області, вказавши дату звільнення 16 лютого 1996 року.
4.9. На виконання даного рішення Головним управління юстиції у Вінницькій області у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 про дату його звільнення з посади судді Томашпільського районного суду Вінницької області на сторінках 8-9 вчинено запис: "запис № 12 вважати недійсним", на сторінках 10-11 вчинено запис за №13 від 16.02.1996 року: "звільнений з посади судді Томашпільського районного суду Вінницької області за власним бажанням (ст.38 КЗпП України ), наказ №824/к від 04.12.2007 року".
5. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо невиплати йому заробітної плати, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
5.1. Позивач вважає, що має право на отримання заробітної плати за час його вимушеного прогулу, а саме за період з 30.11.1995 по 16.02.1996.
6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередній інстанцій виходили з того, що беззаперечною умовою для виплати працівникові заробітної плати є виконання ним певної роботи.
6.1. Крім того, судами попередніх інстанцій було зазначено, що ОСОБА_1 починаючи з 29.11.1995 на роботу не виходив, функції з відправлення правосуддя не здійснював, а тому і підстави для виплати йому заробітної плати відсутні.
6.2. Водночас, судами попередніх інстанцій, відхилено посилання позивача на те, що період часу з 29.11.1995 по 16.02.1996 є вимушеним прогулом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
8. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неповно досліджено докази і не встановлено всі обставини справи, та, як наслідок, неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
9. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та доказів.
10. Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
10.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
11.1. Відповідно до частини 2 статті 19 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Кодекс адміністративного судочинства України
12.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)
13.1. Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.