ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2019 року
Київ
справа №802/637/16-а
провадження №К/9901/46191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Вінницької області, треті особи: конкурсна комісія Київського регіонального центру тестування, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування наказів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Чернюк А. Ю., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Гонтарука В. М. (головуючий), Ватаманюка Р. В., Граб Л. С.
І. Обставини справи
1. 5 травня 2016 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Вінницької області, треті особи: конкурсна комісія Київського регіонального центру тестування, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просив визнати протиправними та скасувати:
1.1. наказ Генерального прокурора України від 7 грудня 2015 року № 735к про призначення керівником Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області Гуцола Олександра Олександровича;
1.2. накази прокуратури Вінницької області:
1.2.1. від 11 грудня 2015 року № 1697к про призначення першим заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області Криворучка Івана Олександровича;
1.2.2. від 11 грудня 2015 року № 1713к про призначення заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області Карманчук Людмили Володимирівни;
1.2.3. від 11 грудня 2015 року № 1714к про призначення заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області Панченка Володимира Олександровича.
2. Справа розглядалась судами неодноразово. Так, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 серпня 2017 року скасував постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування зазначених судових рішень судом касаційної інстанції стало неналежне з`ясування судами початку перебігу строку звернення позивача до суду та не з`ясування питання дотримання позивачем указаного строку.
3. Досліджуючи питання щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду, суди встановили, що з оскаржуваними наказами позивач ознайомився 28 січня 2016 року, а з позовом до суду звернувся 5 травня 2016 року (через 3 місяці та 7 днів), тобто поза межами встановленого процесуальним законом місячного звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
4. Позивач, своєю чергою, в обґрунтування поважності причин пропуску зазначеного строку покликався на те, що він очікував скасування органами прокуратури власних наказів про призначення осіб на посади керівника, першого заступника керівника та заступників керівника Вінницької місцевої прокуратури після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у справі № 802/3945/15-а про скасування результатів конкурсу (протоколу конкурсної комісії від 5 листопада 2017 року), а також на те, що справа не стосується прийняття його на публічну службу, проходження публічної служби та звільнення з публічної служби, відтак вважає, що встановлений законом місячний строк звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами у даному випадку не застосовуються, а тому вважає, що він мав шість місяців для звернення до суду.
5. ОСОБА_1 також стверджував, що вважав, якщо результати конкурсу скасовані, то є необхідність скасування рішень, які були прийняті на їх підставі наказів про призначення на адміністративні посади Вінницької місцевої прокуратури. Однак, як стверджував позивач, він вважав, що накази мали би бути скасовані, натомість, представником Генеральної прокуратури України подано апеляційну скаргу в адміністративній справі № 802/3945/15-а. Позивач зауважував, що лише в березні 2016 року він оцінив поведінку органів прокуратури та її посадових осіб, а тому суттєво засумнівався в імовірності добровільного самостійного скасування оскаржуваних наказів.
6. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 28 вересня 2017 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду та залишив його адміністративний позов без розгляду.
7. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що ОСОБА_1 пропустив установлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду у цій категорії справ і не навів жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення, задовольнити його клопотання про поновлення строку звернення до суду та направити справу для продовження розгляду по суті.
10. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 із позицією Вищого адміністративного суду України та судів першої й апеляційної інстанцій щодо пропущення ним строку звернення до адміністративного суду. Так, позивач зазначає, що ініційований ним спір не є спором щодо на публічну службу, її проходження, чи звільнення з публічної служби. Також ОСОБА_1 повторно наголошує на тому, що лише в березні 2016 року він оцінив поведінку органів прокуратури та її посадових осіб, не мав можливості ознайомитись із інформацією та документами, що стали підставою для видання оскаржуваних наказів.
11. Відповідачі та треті особи направили до суду касаційної інстанції відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких, наполягаючи на безпідставності останньої та законності й обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, просять залишити скаргу без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.
ІV. Джерела права й акти їх застосування
12. За змістом частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).
14. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.