ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №208/3390/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23192/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Івашка О.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представника відповідача - Маркіна Т.М.
представника відповідача та третьої особи - Сіренко А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 208/3390/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Кам`янського міського голови Білоусова А.Л., Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; за участю третьої особи - Кам`янської міської ради
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 26 грудня 2016 року прийняту у складі головуючого судді - Похвалітої С.М.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Ясеневої Т.І., Головко О.В.
У С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська з адміністративним позовом до Кам`янського міського голови Білоусова А.Л. (далі - відповідач-1), Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточнень просила:
1.1. визнати протиправними дії Кам`янського міського голови Білоусова А.Л. по виданню розпорядження від 30 червня 2016 року №211-р"ос";
1.2. визнати протиправним і скасувати розпорядження Кам`янського міського голови Білоусова А.Л. від 30 червня 2016 року №211-р "ос" про звільнення її з посади начальника Управління культури Дніпродзержинської міської ради з 01 липня 2016 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України;
1.3. поновити її на посаді начальника Управління культури Кам`янської міської ради з 01 липня 2016 року;
1.4. стягнути з Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.5. стягнути з Кам`янського міського голови Білоусова А.Л. моральну шкоду в сумі 100000 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15 серпня 2008 року вона працювала на посаді начальника Управління культури міської ради, має 5 категорію та 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. 29 січня 2016 року міською радою було прийнято рішення № 39-04/VII "Про структуру виконавчих органів міської ради VII скликання, загальну численність апарату міської ради та її виконавчих органів", яким за пунтом 6, та підпунктом 6.2 міська рада реорганізувала, з припиненням юридичної особи, управління культури міської ради шляхом приєднання до департаменту з гуманітарних питань міської ради.
2.1. Також позивач зазначає, що 26 квітня 2016 року заступником міського голови їй вручено попередження про наступне вивільнення з займаної посади начальника управління культури міської ради та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу культури Департаменту з гуманітарних питань міської ради, яка станом на 26 квітня 2016 року не існувала.
2.2. Окрім цього, 22 червня 2016 року заступник міського голови за 8 днів до звільнення позивача, запропоновано їй тимчасове працевлаштування на посаді головного спеціаліста Відділу фінансового планування комунальних підприємств та тарифного регулювання Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради на час відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
3. Представники відповідача-1 та відповідача-2 позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову повністю. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у своїх запереченнях на позов посилаються на законність та обгрунотованість виданого наказу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 15 серпня 2008 року працювала на посаді начальника управління культури Дніпродзержинської міської ради.
5. 29 січня 2016 року Дніпродзержинською міською радою, з метою вдосконалення, оптимізації структури та скорочення чисельності працівників апарату Дніпродзержинської міської ради та виконавчих органів прийнято рішення № 39-04/УІІ "Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та виконавчих органів".
6. Рішенням від 30 березня 2016 року № 131-06/VІІ "Про внесення змін до рішення міської ради від 29 січня 2016 року № 39-04/VІІ "Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міське ради VII скликання загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів" проведена реорганізація з припиненням юридичної особи Управління культури міської ради шляхом приєднанню до Департаменту з гуманітарних питань міської ради. Окрім цього, пунктом 7 З вказаного рішенню правонаступником Управління культутри міської ради визнанно Департамент з гуманітарних питань міської ради.
7. Згідно з пунктом 7 рішення від 30 березня 2016 року № 131-06/VІІ "Про внесення змін до рішення міської ради від 29 січня 2016 року № 39-04/VІІ "Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міське ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів" міська рада прийняла рішення про утворення комісії з припиненням юридичної особи Управління культури міської ради та з часу створення комісії до Департаменту з гуманітарних питань переходять повноваження щодо управління справами Управління культури міської ради.
8. Також пунктом 9 указаного рішення зобов`язано заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Нестеренка А.Г. узяти під особистий контроль виконання заходів щодо попередження про наступне вивільнення працівників і надання останнім пропозицій про наступне працевлаштування за наявності вакантних посад.
9. 26 квітня 2016 року позивачу вручено попередження про наступне вивільнення та запропоновано іншу вакантну посаду головного спеціаліста Департаменту з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради. Позивач відмовилась від запропонованої посади, про що свідчить її власний підпис. Також позивач наголосила, що претендує на посаду начальника Відділу культури згідно з її кваліфікаційними вимогами.
10. 22 червня 2016 року ОСОБА_1 вручено другу пропозицію про працевлаштування на посаду головного спеціаліста Відділу фінансового планування комунальних підприємств та тарифного регулювання Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради (на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Позивач відмовилася від запропонованої посади про що свідчить її власний підпис.
11. Розпорядженням Дніпродзержинського міського голови Білоусова А.Л. від 30 червня 2016 року № 211-р "ос" ОСОБА_1 звільнена з посади начальника Управління культури Дніпродзержинської міської ради з 01 липня 2016 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їхнього ухвалення
12. Постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із правомірності звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України з дотриманням процедури звільнення, а також із забезпеченням трудових гарантій позивача, оскільки відповідач після попередження позивача про наступне вивільнення запропонував їй наявні вакантні посади, а після відмови зайняти одну з наявних посад прийняв спірних наказ про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади.
13.1. Крім того, суди дійшли висновку, що звільнення позивача відбулося без порушення частини дев`ятної статті 43 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідно до листа голови Дніпроджержинської міської профспілкового організації від 11 листопада 2016 року № 30, первинна профспілкова організація Управління культури міської ради фактично препинила свою діяльність і була знята з профспілкового обслуговування у міській профспілковій організації працівників державних установ, а тому суд не має можливості отримати згоду профспілкової організації, яка фактично припинила свою діяльність.
ІV. Касаційне оскарження
14. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яку зареєстровано в суді 10 травня 2017 року.
15. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції постановлено рішення без дотримання норм матеріального права, а саме: статей 43, 492 КЗпП України, а також звертає увагу, що всупереч указаним нормам суди не врахували її тривалий безперервний стаж служби в органах місцевого самоврядування та не вказали на ту обставину, що відповідач не запропонував позивачу усі наявні вакантні посади. Також позивач звертає увагу, що її звільнення відбулося без обов`язкового, на її думку, попереднього погодження із первинною профспілковою організацією.
16. За таких обставин позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
17. 13 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано із Заводського районного суду міста Дніпроджержинська справу № 208/3390/16-а.
18. До Вищого адміністративного суду України справа № 208/3390/16-а надійшла 07 червня 2017 року.
19. Також до Вищого адміністративного суду України 07 червня 2017 року та 09 червня 2017 року надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач-1 та відповідач-2 спростовую її доводи та просять суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної та першої інстанції без змін.
20. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
21. 15 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Білоус О.В., судді -Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
22. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 547/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н.В., судді Радишевська О.Р., Уханенко С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на момент вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
29. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
30. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
31. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
32. На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
33. Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
34. Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
35. Згідно з положеннями статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.