ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №522/5928/18
провадження №К/9901/57175/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом Управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси, винесене 05 квітня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук О. А., суддів: Зуєвої Л. Є., Федусика А. Г.,
І. Суть спору
1. В квітні 2018 року Управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просило:
1.1. примусово видворити з України громадянина Узбекістана ОСОБА_1 ;
1.2 . допустити негайне виконання рішення суду.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 29 вересня 2015 року виявлено відповідача як такого, що проживав без документів на право проживання в Україні в порушення статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (надалі - Закон № 3773-VI) та ухилився від виїзду з України після закінчення тимчасового терміну перебування в Україні.
3. Відповідач позов визнав повністю, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 44). Заперечень проти позову не подавав.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 29 вересня 2015 року виявлено відповідача, який проживав без документів на право проживання в Україні, чим порушив положення статті 4 Закону № 3773-VI, та ухилився від виїзду з України після закінчення тимчасового терміну перебування в Україні.
5. В результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у відповідача встановлено, що останній знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні.
6. 02 жовтня 2015 року Любарським РС УДМС в Житомирській області прийнято рішення про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 01 листопада 2015 року, проте, вказане рішення відповідачем не виконано.
7. Підставою для прийняття такого рішення слугувало грубе порушення відповідачем законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства, зокрема, порушення правил перебування в Україні.
8. 19 вересня 2017 року відповідач отримав посвідку на тимчасове проживання з метою возз`єднання сім`ї з громадянкою України, яку оформлено УДМС України в Миколаївській області за клопотанням його дружини. Під час оформлення документів для видачі посвідки на тимчасове проживання відповідач надав свій національний паспорт, виданий 12 травня 2015 року, який містив завідомо недостовірні відомості щодо перетину державного кордону України - в паспорті проставлені підробленні дати-штампи ДПС України про перетин державного кордону України.
9. 26 січня 2018 року УДМС України в Миколаївській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання відповідача на підставі пункту 1 частини 19 постанови КМУ від 28 березня 2012 року № 251 "Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання" та знято з обліку осіб, які тимчасово перебувають на території Миколаївської області.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю:
10.1. вирішено примусово видворити відповідача з України;
10.2. допущено негайне виконання рішення суду.
11. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач знаходиться на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України та законних підстав для перебування його на території України не встановлено.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Представник відповідача ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. У скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов без розгляду.
14. Позивачем подано відзив, в якому він вказує на грубе порушення відповідачем норм Закону № 3773-VI, а саме: перебування без документів на право проживання на території України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянств в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України.
17. Частиною 1 статті 16 Закону № 3773-VI передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
18. Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (частина п`ятнадцята статті 4 Закону № 3773-VI).
19. За приписами частини першої статті 21 Закону № 3773-VI в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
20. Згідно визначення пункту чотирнадцятого частини першої статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
21. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 3773-VI нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
22. Частиною другою статті 25 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.