ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №802/2281/17-а
провадження №К/9901/50129/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М.. Данилевич Н. А.
розглянув в порядку спрощеного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Томашпільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_3 - адвоката Руденко Марії Андріївни, на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року (суддя Дмитришена Р.М.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (судді Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.),
І. Суть спору
1. У грудні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Томашпільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України (далі - Томашпільський РС Управління ДМС) з вимогами:
визнати дії Томашпільського РС Управління ДМС протиправними щодо неоформлення паспорта громадянина України неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у формі паспортної книжечки;
зобов`язати Томашпільський РС Управління ДМС оформити та видати паспорт бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ (далі - Положення про паспорт), з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги представники позивача зазначили, що в жовтні 2017 року вони та їхня неповнолітня донька ОСОБА_3 звернулися до Томашпільського РС Управління ДМС із заявою про видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
3. Відповідач листом № 45/1445 від 21 жовтня 2017 року відмовив в отриманні паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, мотивуючи це тим, що відповідно до чинного законодавства паспорт видається тільки у формі картки з безконтактним електронним носієм.
4. Натомість представники позивача ствердили, що у зв`язку із релігійними переконаннями позивач не бажає отримувати паспорт у формі пластикової картки, яка має безконтактний електронний носій із персональними даними, у зв`язку з чим заявлено цей позов.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 11 жовтня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її батьки як законні представники - ОСОБА_2, ОСОБА_1, звернулися до Томашпільського РС Управління ДМС із заявою про оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
6. У цій заяві, серед іншого, зазначено, що ОСОБА_3 не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ІD-1. Як законні представники ОСОБА_3 її батьки також вказали, що не дають згоди на оформлення паспорта у формі пластикової картки.
7. 21 жовтня 2017 року Томашпільський РС Управління ДМС листом № 45/1445 повідомило заявників, що відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Постанова № 302) з 01 січня 2016 року запроваджено оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм.
8. Зазначено також, що всі територіальні підрозділи, в тому числі Томашпільський РС Управління ДМС, забезпечені матеріально-технічними ресурсами для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджені Постановою, і прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки припинено з 01 листопада 2016 року.
9. Позивач та її представники не погодилися з відмовою відповідача видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України зразка 1994 року з наведених міркувань, у зв`язку з чим заявили цей позов.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 09 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
11. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідно до чинного правового регулювання спірних правовідносин, з 1 листопада 2016 року паспорт громадянина України оформляється тільки у вигляді ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації, тому територіальні органи/підрозділи ДМС як суб`єкти владних повноважень при виконанні своїх офіційних повноважень не можуть діяти всупереч вимог закону.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвокат Руденко М.А., просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
14. Обґрунтовуючи свою позицію заявник, з-поміж іншого, зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на хибному застосуванні норм законодавства, тому помилкові. Вважає, що відповідно до чинного правового регулювання позивач має право отримати паспорт громадянина України у вигляді паперової паспортної книжечки і відповідач не може її в цьому обмежувати.
15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржені судові рішенні законні та обґрунтовані, підстави для їх скасування відсутні.
16. Зокрема зауважив, що при прийнятті спірного рішення діяв у порядку і спосіб, визначені законодавством, підстав для видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки на дату звернення позивача не було.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
19. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
20. Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
21. Відповідно до статті 3 Закону УРСР від 23 квітня 1991 року № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
22. За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
23. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI; тут і далі - в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
24. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
25. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
26. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
27. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
28. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
29. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
30. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
31. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.
32. За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
33. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
34. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
35. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
36. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.
37. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.
38. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.
39. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
40. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.