ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/4259/17
провадження №К/9901/48302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, секретаря судового засідання Верховного суду України Ключник Аліни Юріївни, начальника управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суддя Хома О. П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (судді Рибачук А. І., Багрій В. М., Старунський Д. М.).
І. Обставини справи
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, секретаря судового засідання Верховного суду України Ключник Аліни Юріївни, начальника управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича, у якому заявив такі позовні вимоги:
визнати бездіяльність судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, а саме, свідоме невиконання ним своїх обов`язків по контролю за текстом ухвал, які повинні були бути занесеними в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017 року, протиправною;
визнати бездіяльність секретаря судового засідання Ключник Аліни Юріївни, а саме, свідоме не виконання нею своїх обов`язків по внесенню в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017 15 ухвал, які були постановлені колегією суддів без виходу в нарадчу кімнату, протиправною;
визнати бездіяльність судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, а саме свідоме не виконання ним своїх обов`язків, як головуючого судді у судовому процесі, який повинен був забезпечити розгляд клопотання № 7-ВС від 06.07.2017 та прийняття ухвали по цьому клопотанню, протиправною;
визнати дію начальника управління забезпечення діяльності Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича, а саме, привласнення ним собі функції суду та розгляд замість суду і надання відповіді на клопотання № 7-ВС від 06.07.2017, протиправною;
зобов`язати секретаря судового засідання Ключник Аліну Юріївну внести в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017 15 ухвал, які були постановлені колегією суддів без виходу в нарадчу кімнату;
зобов`язати суддю Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича здійснити контроль за текстом 15 ухвал, які секретар судового засідання повинна внести в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017, щоб мотиви і висновки цих ухвал відповідали тому, що він, як головуючий, проголосив на засіданнях.
2. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом ОСОБА_1 .
3. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити у справі рішення відповідно до заявлених ним позовних вимог.
6. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що до спірних правовідносин слід застосовувати встановлений статтею 233 КЗпП строк звернення до суду.
7. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Оцінка Верховного Суду
8. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення до суду з указаним позовом (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
9. Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
10. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 3 цього ж Кодексу).
11. Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
12. Відповідно до частин першої, другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
13. Верховний Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
14. Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
15. Слід звернути увагу на те, що відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
16. До того ж, за висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
17. Крім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади").
18. Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв`язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади").\