ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №802/434/17-а
провадження №К/9901/34011/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 802/434/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду, прийняту 19 квітня 2017 року у складі головуючого судді - Дмитришеної Р.М., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Ватаманюка Р.В., суддів: Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.,
ВСТАНОВИВ:
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі також - відповідач) в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на імміграцію в Україну;
1.2. надати дозвіл ОСОБА_1 на імміграцію в Україну.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у спірному рішенні не зазначено жодної підстави необхідної для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну, визначених статтями 10, 11 Закону України "Про імміграцію".
2.1. Так, він з 1997 року з дружиною проживає та працює в Україні. Його дружина є громадянкою України. На території України народились спільні діти - донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які також є громадянами України. У 2003 році його дружина зареєструвалась як суб`єкт підприємницької діяльності та є платником єдиного податку. Окрім того, у 2002 році подружжя придбало спільне житло, а саме квартиру, яка розташована у АДРЕСА_1 .
2.2. Позивач зазначає, що відмова у наданні дозволу на імміграцію в Україну завдасть його сім`ї негативних наслідків та шкоди. Також, позивач зазначає, що не порушував законодавства та не допустив ніяких негативних наслідків для держави України чи її громадян, а тому відмова у наданні дозволу на імміграцію є неправомірною та такою, що не відповідає приписам чинного законодавства. До кримінальної відповідальності не притягувався, адміністративного правопорушення не здійснював, під слідством та судом в Україні не перебував.
3. Представник відповідача позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач перевищив встановлений термін перебування на території України 90 днів протягом 180 днів і перебуває більше зазначеного терміну - 121 день, чим порушив пункт 2 статті 9 Закону України "Про імміграцію", у зв`язку із чим останньому відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
3.1. Просив у задоволенні позову відмовити повністю за відсутністю підстав для його задоволення.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задовольнив частково.
4.1. Визнав протиправним та скасував рішення Управління державної міграційної служби у Вінницькій області, оформлене висновком від 23 лютого 2017 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменії ОСОБА_1 .
4.2. Зобов`язав Управління державної міграційної служби у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27 грудня 2016 року.
5. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що належних доказів в підтвердження того, що позивач перебував на території України незаконно відповідачем суду не надано, а тому висновок заступника начальника УДМС України у Вінницькій області від 23 лютого 2017 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменії ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник відповідача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
6.1. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що приймаючи рішення від 23 лютого 2017 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменії ОСОБА_3 відповідач керувався положенням п. 6 статті 10 Закону України "Про імміграцію" - в зв`язку з іншими випадками, передбаченими законами України - а саме, порушенням постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15 лютого 2012 року, якою затверджено Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України де вказано, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в разі в`їзду з держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
6.2. Отже, позивач перебував на території України на незаконних підставах, а саме більше як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держави з безвізовим порядком в`їзду.
7. У скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 19 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.
9. 5 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який ухвалою від 7 березня 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.
10. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 подано до Управління ДМС України у Вінницькій області заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну поза квотою імміграції на підставі п. 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", в зв`язку із тим, що останній перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 .
12. Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивачем було надано усі документи, необхідні для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію.
13. Крім того, судами встановлено що між позивачем та ОСОБА_4 10 грудня 1996 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Еребунінського району Республіки Вірменії був зареєстрований шлюб. В подальшому дружина позивача ОСОБА_4 у 2003 році отримала громадянство України. Також, на території України у позивача народились спільні діти, які мають громадянство України, з часу їх народження.
14. На підставі поданих позивачем документів 23 лютого 2017 року заступником начальника УДМС України у Вінницькій області прийнято Висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменії ОСОБА_3, на підставі п. 6 статті 10 Закону України "Про імміграцію", в зв`язку з іншими випадками, передбаченими законами України.
15. Вказане рішення прийнято у зв`язку з тим, що уповноваженими працівниками Управління ДМС України у Вінницькій області неможливо було встановити законність перебування позивача на території України 90 днів протягом 180 днів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15 лютого 2012 року.
16. Згідно наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповіді на запит відповідача, з 01 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_3 двічі перетинав державний кордон України. Зокрема, перший раз 18 жовтня 2016 року у напрямку "виїзд" по паспорту № НОМЕР_1 та другий раз 15 грудня 2016 року у напрямку "в`їзд" уже по паспорту НОМЕР_2 .
17 . Відтак, відповідач прийшов до висновку, що позивач перевищив встановлений термін перебування на території України 90 днів протягом 180 днів і перебуває більше зазначено терміну - 121 день, чим порушив пункт 2 статті 9 Закону України "Про імміграцію", у зв`язку із чим останньому відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
18. Вважаючи рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся за їх захистом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 07 червня 2001 року № 2491-III "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491-III), а процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію - Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок №1983).
21. Згідно зі статтею 1 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
22. Відповідно до статті 6 Закону № 2491-III спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи:
1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні;
3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання;
5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
23. За змістом частин п`ятої та десятої статті 9 Закону № 2491-III для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:
1) три фотокартки;
2) копія документа, що посвідчує особу;
3) документ про місце проживання особи;
4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);
5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.
24. У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається. Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
25. Відповідно до пункту 11 Порядку №1983 разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються, зокрема: копія документа, що посвідчує особу (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства); три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном); документально підтверджені відомості про склад сім`ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо). При цьому, документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.
26. Згідно з пунктом 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів); здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.