ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №806/1972/17
провадження №К/9901/20648/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення доплати вихідної допомоги, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів Капинос О. В. (головуючий), Семенюка М. М., Токаревої М. С., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів Іваненко Т. В. (головуючий), Кузьменко Л. В., Франовської К. С.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також МВС, відповідач), у якому просив стягнути з МВС на його користь доплату вихідної допомоги у разі звільнення з органів внутрішніх справ через хворобу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (12 років) згідно зі статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 серпня 2013 року його звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 65 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення № 114). Проте, грошова допомога при звільненні йому була виплачена лише у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби, оскільки при виплаті вихідної допомоги відповідач не врахував внесені зміни у наказ про його звільнення з підстави через хворобу.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що вирішення питання щодо виплати заборгованості колишнім працівникам Управління міністерства внутрішніх справ у Житомирській області (надалі - УМВС у Житомирській області) покладається на ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області, а не на МВС України.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 20 серпня 2003 року по 11 січня 2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ та 11 лютого 2012 рок звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) Положення № 114.
5. У подальшому, на підставі постанови військово-лікарської комісії УМВС у Житомирській області від 26 липня 2013 року до наказу УМВС в Житомирській області від 11 січня 2012 року № 7 о/с дск у частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 внесено зміни та вирішено вважати його звільненим у відставку за пунктом 65 "б" (через хворобу) Положення № 114, про що видано наказ від 16 серпня 2013 року № 41 о/с дск.
6. Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії УМВС у Житомирській області від 14 листопада 2016 року № 2270/29/05-2016 при звільненні позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в сумі 5175,00 гривень із розрахунку 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення становило: посадовий оклад - 800,00 гривень, оклад за спеціальне звання - 120,00 гривень, надбавка за вислугу років (25%) - 230,00 гривень, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 575,00 гривень, усього - 1725,00 гривень.
7. Уважаючи, що вихідна допомога при звільненні повинна бути виплачена із розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2017 року, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позов задовольнив і стягнув з МВС на користь ОСОБА_1 доплату вихідної допомоги у разі звільнення з органів внутрішніх справ через хворобу у розмірі 5175,00 гривень згідно зі статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
9. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, оскільки позивач звільнений зі служби через хворобу, він мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік.
10. Також суди дійшли висновку, що відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства одноразова грошова допомога виплачується саме МВС, а не його територіальними підрозділами.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
12. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі МСВ стверджує, що ОСОБА_1 не перебував у безпосередніх трудових відносинах із МВС, УМВС у Житомирській області перебуває в процесі припинення, але не є ліквідованим, а тому підстави для покладення саме на МВС обов`язку виплати позивачеві доплати вихідної допомоги відсутні.
13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
14. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Нормативне регулювання (станом на час виникнення спірних правовідносин)
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Спірні правовідносини, з-поміж іншого, врегульовані Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-XII), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (абзац перший Преамбули до вказаного Закону).
17. Відповідно до абзацу третього Преамбули Закону № 2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
18. Частиною першою статті 9 Закону № 2262-XII обумовлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
19. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частина четверта статті 9 Закону № 2262-XII).