ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2019 року
Київ
справа №825/2277/18
адміністративне провадження №К/9901/63194/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (суддя - Тихоненко О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (колегія суддів: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 825/2277/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконною відмови відповідача у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язання відповідача видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії позивачу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким виключено статтю 2 Закону № 796-XII (визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій), внаслідок чого село Ведильці Чернігівського району, в якому вона проживала до 1999 року не належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 18.05.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
29.05.2018 УПСЗН Чернігівської області листом № 01/3339 повідомило позивача про те, що на даний час відсутні правові підстави для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, оскільки Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ внесено зміни та виключено абзац п`ятий статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення" та пунктом 4 виключено статтю 23 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно якої надавались пільги, допомоги та компенсації постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся із вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивач має право на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, оскільки він проживав та працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01 січня 1993 року.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частиною третьою статті 15 цього Закону підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.