ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2264/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Литвин П.В.,
відповідача - Кислощук Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Шатернікова М.І.
від 07.02.2019 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Склярук О.І., Терещенко О.І., Хачатрян В.С.
від 21.05.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
про стягнення 264154712,36 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу №16-451-Н від 28.10.2016,
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.08.2019 № 29.3-02/2032 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2264/18 у зв`язку із відпусткою судді Студенця В.І.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.08.2019 для розгляду справи № 922/2264/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Вронська Г.О., Кролевець О.А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 130204182,67 грн пені, 32067497,63 грн - 3% річних та 101883032,05 грн інфляційних втрат.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним пункт 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016, укладеного між сторонами.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорювана частина договору суперечить Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міненерговугілля та Мінфіну № 493/688 від 03.08.2015, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, оскільки визначає строки оплати спожитого газу, в той час, як на оплату газу за пільговими та субсидованими категоріями споживачів розраховується держава у визначеному нормативними актами порядку.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (покупець) укладено договір № 16-451-Н купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), згідно із яким продавець зобов`язався передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору.
Строк дії договору до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору).
Згідно із пунктом 1.2 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
В пункті 2.1 договору сторонами погоджено помісячні обсяги природного газу.
На виконання умов договору було поставлено природний газ на загальну суму 3880 014507,24 грн.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзацом 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподіл природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України:
- за природний газ за 2016 рік згідно із договором № 16-451-Н від 28.10.2016: № 501 від 20.01.2017, № 502 від 20.01.2017, № 503 від 20.01.2017, № 504 від 20.01.2017, № 505 від 20.01.2017 № 506 від 20.01.2017, № 507 від 20.01.2017, № 508 від 20.01.2017, № 509 від 20.01.2017, № 510 від 20.01.2017, № 511 від 20.01.2017, № 512 від 20.01 2017, № 513 від 20.01.2017, № 514 від 20.01.2017, № 515 від 20.01.2017, № 516 від 20.01.2017, № 523 від 20.01.2017, № 1416 від 23.02.2017, № 1417 від 23.02.2017, № 1418 від 23.02.2017, № 1419 від 23.02.2017, № 1420 від 23.02.2017, № 1422 від 23.02.2017;
- за природний газ за 2017 рік згідно із договором № 16-451-Н від 28.10.2016: № 3627 від 02.10.2017, № 3628 від 02.10.2017, № 3384 від 21.08.2017, № 3385 від 21.08.2017, № 3387 від 21.08.2017, №3393 від 21.08.2017, № 4051 від 21.11.2017, № 4671 від 21.12.2017, № 4672 від 21.12.2017, № 4673 від 21.12.2017, № 4675 від 21.12.2017.
Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
У пункті 4 спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України. Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2 рішення).
Розрахунок за надані послуги за період з 01.10.2016 по 31.03.2017 був здійснений відповідачем наступним чином:
- частину наданих послуг за договором на суму 2152219117,01 грн відповідач оплатив через розподільчі рахунки (з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно із нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП);
- частину наданих послуг за договором на суму 1566674241,42 грн - за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень: № 501 від 20.01.2017, № 502 від 20.01.2017, № 503 від 20.01.2017, № 504 від 20.01.2017, № 505 від 20.01.2017, № 506 від 20.01.2017, № 507 від 20.01.2017, № 508 від 20.01.2017, № 509 від 20.01.2017, № 510 від 20.01.2017, № 511 від 20.01.2017, № 512 від 20.01.2017, № 513 від 20.01.2017, № 514 від 20.01.2017, № 515 від 20.01.2017, № 516 від 20.01.2017, № 523 від 20.01.2017, № 1416 від 23.02.2017, № 1417 від 23.02.2017, № 1418 від 23.02.2017, № 1419 від 23.02.2017, № 1420 від 23.02.2017, № 1422 від 23.02.2017, № 3627 від 02.10.2017, № 3628 від 02.10.2017, № 3384 від 21.08.2017, № 3385 від 21.08.2017, № 3387 від 21.08.2017, № 3393 від 21.08.2017, № 4051 від 21.11.2017, № 4671 від 21.12.2017, № 4672 від 21.12.2017, № 4673 від 21.12.2017, від 4675 від 21.12.2017;
- частину наданих послуг за Договором на суму 161121148,81 грн - за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 264154 712,36 грн відмовлено повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задоволено повністю. Визнано частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
- підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, а отже погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий газ за договором від 28.10.2016 № 16-455-Н. Таким чином, суд дійшов висновку, що не залежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови;
- розрахунок Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" не відповідає фактичним обставинам зміненого порядку та строку проведення оплат за договором по сумам, на які підписано Спільні протокольні рішення;
- позивачем не надано належних доказів порушення строків зміненого порядку здійснення оплат;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" доведено суперечливість спірного пункту договору положенням законодавства.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 у справі № 922/2264/18 скасовано в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016. В цій частині прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову;
- судом першої інстанції при розгляді зустрічного позову не було у повній мірі враховано приписи діючого законодавства та фактичні обставини справи.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні первісного позову, та в цій частині прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
- рішення судів попередніх інстанцій прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права, та з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 11, 74, 76, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;
- суди попередніх інстанцій, посилаючись на факт укладення спільних протокольних рішень, не з`ясували всіх обставин справи, та неправильно застосували норми матеріального права щодо наслідків укладення договору;
- судами попередніх інстанцій не враховано, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснені позивачем також на заборгованість, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків;
- Верховним Судом у справах №№ 921/574/17-г/5, 909/256/18, за аналогічних правовідносин та предмета спору, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд по суті.
6. Доводи інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 лише в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.