ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2064/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Буське лісове господарство"
на рішення Господарського суду м. Києва
у складі судді Балац С.В.
від 11.02.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О., Дикунської С.Я.
від 24.06.2019
за позовом Державного підприємства "Буське лісове господарство"
до 1) Закарпатської митниці ДФС, 2) Державної казначейської служби України
про стягнення 656 939,60 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2018 року Державне підприємство "Буське лісове господарство" (далі по тексту - ДП "Буське лісове господарство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі по тексту - Закарпатська митниця ДФС) та Державної казначейської служби України, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з Державного бюджету України 549 101,40 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача-1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 під час митного огляду товару (лісопродукції), завантаженого у залізничні вагони, допустив безпідставне затримання товару та вагонів, з огляду на що позивач сплатив на користь залізниці додаткові збори, що є збитками позивача, які відповідно до статі 1173 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 25 Бюджетного кодексу України підлягають відшкодуванню відповідачем-1 як органом державної влади, внаслідок неправомірної бездіяльності якого при здійснені своїх повноважень була завдана шкода позивачу, та відповідачем-2 як органом, до компетенції якого входить виконання судового рішення щодо стягнення коштів державного бюджету. При цьому позивач посилається на судове рішення в адміністративній справі № 813/2237/16, в якому був встановлений факт неправомірної бездіяльності відповідача-1
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
24.02.2016 між ДП "Буське лісове господарство" (продавець, позивач у справі) та Фірмою "Multikemia Kereskedelmi Kft." (покупець) був укладений контракт № 24022016, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує лісоматеріали необроблені, а саме: дрова паливні.
На виконання вказаного контракту продавець 12.05.2016 здійснив завантаження лісопродукції у вагони № 96395033, № 96399340, № 32262636, здійснив митне оформлення вантажу, за наслідком чого була складена вантажна митна декларація (ВМД) № 209050000/2016/001472.
Перевезення деревини здійснювалося на підставі договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах № 2358/1285-2012 від 29.12.2012, укладеного між ДП "Буське лісове господарство" як замовником та Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" і Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" як співвиконавцями.
На шляху прямування на залізничній станції Батьово товар у вагонах № 96395033, № 96399340 та № 32262636 був затриманий Закарпатською митницею ДФС для здійснення митного огляду.
ДП "Буське лісове господарство" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності митниці протиправною, посилаючись на те, що Закарпатська митниця ДФС безпідставно затримала залізничні вагони, зокрема вагони № 96395033, № 96399340 та № 32262636, з товаром та не завершила у визначений законодавством строк митні формальності та митне оформлення товару щодо його пропуску через митний кордон України, тобто допустила протиправну бездіяльність.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, задовольнив позовні вимоги позивача та визнав протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів: № 96395033, № 96399340 та № 32262636.
У лютому 2018 року ДП "Буське лісове господарство" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з Державного бюджету України 549 101,40 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС щодо здійснення митних формальностей та митного оформлення товару, посилаючись на те, що сплачені ним додаткові збори та провізна плата є його збитками, завданими протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.
За твердженням позивача ним на вимогу Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" протягом вересня - грудня 2017 року було здійснено на користь Філії оплату вартості додаткових зборів (за маневреву роботу, зберігання вантажу, плату за користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів) та провізної плати у загальній сумі 656 939,60 грн, нарахованих за затримку залізничних вагонів № 96395033, № 96399340 та № 32262636 на митниці, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 3522 від 01.09.2017 на суму 112 470,15 грн, № 3830 від 02.10.2017 на суму 112 470,15 грн, № 4122 від 01.11.2017 на суму 106 354,95 грн, № 4422 від 29.11.2017 на суму 106 354,95 грн, № 4592 від 15.12.2017 на суму 109 644,70 грн та № 4704 від 22.12.2017 на суму 109 644,70 грн.
Стягнення сплаченої позивачем на користь Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" вартості додаткових послуг (за вирахуванням вартості додаткових послуг, наданих позивачу в межах граничного 30-денного строку перебування вагонів у пунктах пропуску через кордон України, встановленого частиною 1 статті 199 Митного кодексу України) є предметом спору у цій справі.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів обставин понесення збитків внаслідок протиправної бездіяльності митниці та розміру понесених збитків, що виключає їх стягнення, оскільки надані позивачем платіжні доручення не підтверджують однозначно сплату позивачем додаткових зборів у зв`язку із затримкою вагонів, в розрахунку позивача відсутні відомості про те, з чого складаються нараховані залізницею і сплачені позивачем додаткові збори, а надані позивачем в підтвердження розміру збитків листи ПАТ "Українська залізниця" є суперечливими, різняться між собою, мають суттєві розбіжності. Суди також врахували факт існування кримінального провадження за фактом внесення лісовими господарствами Львівської області, зокрема позивачем, завідомо неправдивих відомостей у документи, які стали підставою для експорту лісопродукції.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ДП "Буське лісове господарство" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували положення статті 1173 Цивільного кодексу України та не врахували те, що зазначена спеціальна норма, на підставі якої заявлені позовні вимоги у цій справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи, залишили поза увагою правовий висновок щодо застосування статті 1173 Цивільного кодексу України, викладений в постанові Верховного Суду у справі № 910/17912/17;
- дійшли помилкового висновку щодо недоведення позивачем розміру заявлених до стягнення збитків, не дослідили наявні в матеріалах справи докази в підтвердження обставин надання залізницею позивачу додаткових послуг та які надають можливість встановити розмір збитків позивача, уникнули від обов`язку встановлення обставин щодо розміру збитків;
- безпідставно взяли до уваги як підставу для відмови у задоволенні позову факт наявності кримінального провадження за відсутності вироку суду в кримінальному провадженні, чим порушили частину 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України;
- помилково взяли до уваги ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 22.12.2016 у справі № 461/8381/16к про накладення арешту на майно, оскільки не врахували, що арешт був скасований згідно з ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.06.2018;
- не взяли до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 17.12.2018 у справі № 910/17912/17, від 28.03.2019 у справі 910/2788/18, від 24.06.2019 у справі № 910/5163/18;
- в порушення норм процесуального права щодо оцінки всіх доказів, зокрема частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не надали оцінку наданому позивачем на виконання вимог ухвали суду обґрунтованому розрахунку заявленої до стягнення суми збитків.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
25.09.2019 Закарпатська митниця ДФС направила до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 винесена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки фактичних обставин справи, що виходить за межі касаційного перегляду справи.
Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, правильно зазначив про те, що вина органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування при здійсненні цими органами відшкодування шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України не є обов`язковим елементом складу правопорушення.
За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у цій справі - Закарпатської митниці ДФС) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу митної служби України та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Слід зазначити, що неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі обставини протиправності (незаконності) поведінки Закарпатської митниці ДФС були встановлені Львівським окружним адміністративним судом у постанові від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, залишеній без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Так, у зазначеній справі суд встановив, що Закарпатська митниця ДФС не здійснила визначені законом дії для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, зокрема вагонів Державного підприємства "Буське лісове господарство" № 96395033, № 96399340 та № 32262636 та визнав протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки вагонів.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно визнали преюдиційними та такими, що не підлягають доведенню у цій справі обставини протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС у вчиненні митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів № 96395033, № 96399340 та № 32262636, встановлені Львівським окружним адміністративним судом у постанові від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16.
Разом з цим суди відмовили у задоволенні позову у цій справі з підстав недоведення позивачем обставин понесення збитків внаслідок протиправної бездіяльності митниці та розміру понесених збитків.
Однак, Верховний Суд вважає зазначений висновок судів передчасним з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.
Як стверджує позивач внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача-1 він сплатив на користь Філії ЦТЛ ПАТ "Українська залізниця" вартість нарахованих залізницею додаткових зборів за маневрову роботу, зберігання вантажів, користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів, та провізну плату за маршрутом, які є його додатковими витратами, тобто збитками.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, суди попередніх інстанцій не встановили з достовірністю обставини понесення позивачем збитків та обставин наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками, не дослідили докази, якими ці обставини підтверджуються.