Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 754/9003/16-к
провадження № 51-6025км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
потерпілого ОСОБА_1,
законного представника потерпілого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
захисника Іванця А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника
Іванця А.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12016100000000497, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новоселиця Черкаської області, жителя
м. Києва, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від
06 квітня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком 19 березня 2016 року близько 09:55 ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen Transporter" (державний номер НОМЕР_1 ), рухаючись навпроти будинку № 89 по проспекту Маяковського в м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційними дорожніми знаками "Пішохідний перехід", порушуючи вимоги п.п. 1.5, 1.7, 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не був уважним, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_1, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, що призвело до отримання останнім тяжких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 19 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Іванець А.Ю. просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального законута закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Захисник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відхилено його клопотання про дослідження доказів, зокрема протоколів допиту свідків. Стверджує, що під час досудового розслідування слідчими були допущені порушення вимог законодавства, які виразились у внесенні до процесуальних документів недостовірної інформації та вчиненні службового підроблення документів. У зв`язку з цим захисник звертає увагу на те, що ним було заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту, проте суд відмовив в задоволенні такого клопотання. Захисник вважає, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали в тому, що після проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи суддя знову призначив підготовче судове засідання, а не судовий розгляд. На думку захисника, неналежними та недопустимим доказами є дані, що містяться у протоколах слідчого експерименту від 12 травня 2016 року за участю ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, у висновку автотехнічної експертизи від 22 червня 2016 року
№ 43ат, у протоколі огляду предметів від 23 червня 2016 року. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки та не відповів на всі доводи в апеляційній скарзі.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, ставить вимоги скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, а саме безпідставно застосував ст. 75 КК України і звільнив ОСОБА_3 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, не навівши для цього переконливих доказів. Апеляційний суд зазначених порушень закону не усунув. Стверджує, що при звільненні ОСОБА_3 від відбування основного покарання місцевий суд не врахував того, що останній допустив грубі порушення вимог ПДР, які потягли тяжкі наслідки для малолітнього потерпілого. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив обставин, які пом`якшують покарання, зокрема щирого каяття ОСОБА_3 та намагання відшкодувати заподіяну ним шкоду. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 лише після проведення судових дебатів в останньому слові вперше висловив вибачення перед потерпілою стороною. Зазначає, що шкоди потерпілому не відшкодовано та не враховано позиції потерпілих, які повністю підтримали апеляційні вимоги прокурора.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Гладкий О.Є. підтримав касаційну скаргу прокурора частково, зокрема, просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Захисник Іванець А.Ю. та засуджений ОСОБА_3 підтримали касаційну скаргу захисника та погодилися з касаційною скаргою прокурора в частині необхідності скасування судових рішень.
Законний представник потерпілого ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 заперечували проти задоволення касаційних скарг захисника та прокурора, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого