Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 495/4899/16-ц
провадження № 61-23594св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року у складі судді Гайда-Герасименко О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Дрішлюк А. І., Процик М. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування розрахунку заборгованості за виконавчим листом,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання розрахунку заборгованості від 07 квітня 2016 року при виконанні вимог рішення суду від 0l березня 2002 року за № АЄ -15 за виконавчим листом виданим 14 березня 2002 року на суму 32 056,83 грн., таким, який не відповідає чинному законодавству та його скасування. Мотивуючи свої вимоги тим, що 01 квітня 2002 року Постановою № 03-05-3730,731/1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за № АС-15 від 01 березня 2002 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини на дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та держмита на користь держави в сумі 51 грн було відкрито виконавче провадження.
Як зазначає заявник, аліменти ним сплачувалися щомісячно з 2002 року по теперішній час, що підтверджується квитанціями, але в кінці травня 2016 року йому стало відомо (із матеріалів судового провадження) про наявність заборгованості на суму 32 056,83 грн. 15 червня 2016 року його було ознайомлено із розрахунком заборгованості від 07 квітня 2006 року, який було розраховано старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, Журавель І. О.
Заявник вважає, що державний виконавець при складанні розрахунку заборгованості 07 квітня 2016 року порушила норму Сімейного кодексу, а саме частину І статті 195 СК України, де чітко вказано - заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник одержував під час, протягом якого не проводилися їх стягнення. Державний виконавець не вправі змінювати постановлене рішення суду від 01 березня 2002 року, яким чітко встановлено, що аліменти стягуються у розмірі 1/4 від розміру заробітку (доходу).
Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла під час виконання рішення суду, повторне звернення про стягнення заборгованості по аліментам законом не передбачається.
ОСОБА_1 вказував також, що заборгованість по аліментах позивача склалась під час виконання рішення суду за виконавчим листом від 14 березня 2002 року у справі № АЄ-15 з примусового стягнення 1/4 частини заробітку (доходу) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та розміри цих виплат повинні бути не менш 0,5% неоподаткованого мінімуму податку громадян. Як вбачається із сум добровільної щомісячної сплати аліментів, боржником виконується рішення суду протягом 16 років.
З огляду на вищенаведене ОСОБА_1 вважає, що, розрахунок заборгованості державного виконавця є незаконним, не відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості у повній відповідності із чинним законодавством України, а тому розрахунок є законним. Вимоги позивача не засновані на нормах Закону України "Про виконавче провадження" чи інших законодавчих актів.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 відхилено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року- залишено без змін..
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши, що боржник не надав державному виконавцю інформацію про джерела доходів (його роботу), суд першої інстанції правильно зазначив, що розрахунок заборгованості аліментів, проведений державним виконавцем, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, відповідає змісту статті 195 СК України, положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Доводи апеляційної скарги про добровільне виконання рішення суду про стягнення аліментів у розмірі, що не відповідає мінімальному розміру стягнення аліментів встановленого статтею 182 СК України, не спростовують обґрунтованість висновку суду першої інстанції про правильність розрахунку заборгованості по аліментам, виконаному державним виконавцем і його відповідності законодавству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а у справі ухвалити нове рішення, яким вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець був не вправі змінювати рішення суду, яким чітко встановлено, що аліменти стягуються у розмірі ј від розміру заробітку (доходу). Розрахунок заборгованості повинен проводитись із фактично отриманого доходу, яким в даному випадку є мінливий заробіток заявника, яка інколи має вигляд грошових коштів, натуральної оплати продуктами або товаром.
На думку заявника в даній ситуації дії державного виконавця повинні були бути спрямовані на виявлення джерел, з яких боржник міг отримувати інший дохід, а при неможливості отримання такої інформації мав право звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2017 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому третя особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, третя особа зазначила, що відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, а ухвалені ними рішення відповідають приписам як матеріального так і процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 495/4899/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами