Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №552/8452/17
провадження №61-48561св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу Чернецька Ірина Павлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 червня 2018 року у складі судді Миронець О. К. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів Лобова О. А., Панченко О. О., Триголова В. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу Чернецька І. П., з позовом, в якому просила встановити факт її проживання з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 1992 року по 23 червня 2017 року та визнати за нею право на спадкування за законом після смерті останнього разом із спадкоємцем першої черги.
Позов мотивовано тим, що з серпня 1992 року позивач проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_2 . Від спільного проживання вони мали сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим відкрилася спадщина.
Позивач вважає, що має право на спадкове майно померлого, оскільки проживала разом з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 5 років.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років з серпня 1992 року по 23 червня 2017 року.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що зібраними у справі доказами підтверджується факт проживання в період з серпня 1992 року по 23 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Разом з тим, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Згідно частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для встановлення позивачу права на спадкування зі спадкоємцями першої черги відсутні, оскільки доказів того, що позивач постійно на протязі п`яти років надавала ОСОБА_4 матеріальну допомогу суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмои у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити вимоги про визнання за нею право на спадкування за законом і встановити право на спадкування разом зі спадкодавцем першої черги.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував наявні у справі і додатково подані докази, не дослідив належним чином докази (показання свідків), навівши необгрунтовані мотиви їх відхилення, що є порушенням норм процесуального права.
З урахуванням встановленого судом факту спільного проживання із спадкодавцем, що значно перевищує п`ятирічний термін - автоматично відносить позивача до спадкоємців четвертої черги і не потребує окремого визнання цього права в судовому порядку, що надає позивачу як спадкоємця за законом (наступних черг) звернутись з похідною вимогою в порядку частини другої статті 1259 ЦК України.
Судами не враховано та не надано належної оцінки показам свідків і письмовим доказами, якими підтверджується факт, що позивач, проживаючи із спадкодавцем однією сім`єю здійснювала догляд за ним, матеріально його забезпечувала, оскільки її заробітна плата значно перевищувала розмір отримуваної ним пенсії, здійснювала опіку над спадкодавцем, тобто надавала йому нематеріальних послуг (спілкування, поради, тощо), надавала іншу допомогу - прибирала житло, готувала їжу.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права на спадкування за законом разом із спадкодавцем першої черги, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;
друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;
п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.