Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 640/9659/16-ц
провадження № 61-33171св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_11,
треті особи: Восьма харківська державна нотаріальна контора, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року у складі судді Зуба Г. А. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи - Восьма харківська державна нотаріальна контора, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_5, про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що з 13 серпня 1994 року по 11 квітня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
У встановлений законом строк вона звернулась до Восьмої харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7.
ОСОБА_6 на час смерті проживав у квартирі АДРЕСА_1 . Квартира придбана 05 травня 1997 року у період шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя. Право власності було оформлено на ОСОБА_6, оскільки між подружжям існували довірчі відносини. За життя ОСОБА_6 не оспорював і не порушував її права на половину вказаної квартири.
Також до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входять: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 квартира АДРЕСА_2, яка була придбана ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажа від 13 вересня 2010 року; гараж НОМЕР_3 у автогаражному кооперативі "Гігант" (далі - АГК "Гігант") за адресою: м . Харків, вул. Гв. Широнінців, 32; автомобіль "RENAULT 19", 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль "CHEVROLET TACUMA", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Зазначала, що її син ОСОБА_7 та ОСОБА_3, як діти померлого ОСОБА_6, є спадкоємцями першої черги, та спадкове майно підлягає поділу між двома спадкоємцями.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину указаної квартири та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля "RENAULT 19", 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 13 350 грн, 1/2 частини автомобіля "CHEVROLET TACUMA", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 60 150 грн, та 1/2 частини гаража НОМЕР_3 в АТК "Гігант", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 32, у розмірі 25 005 грн у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 звернувся до Восьмої харківської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь свого брата ОСОБА_3, тому посилання позивача, що спадкове майно після смерті ОСОБА_6 повинно ділитись між двома спадкоємцями у рівних частинах є помилковим. Матеріали справи не містять відмови нотаріуса, нотаріальна контора позбавлена можливості оформити спадщину до вирішення вказаної справи по суті та свідоцтва про право на спадщину не видавалися, тому позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно та стягнення компенсації є передчасними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Що стосується позовної вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, то квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем та її померлим чоловіком у період шлюбу та була оформлена на позивача. Встановлено, що на виконання пунктів 7-9 шлюбного договору, укладеного між сторонами 09 листопада 2005 року, 27 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір надання грошових коштів цільового призначення, відповідно до умов якого померлий передав суму коштів у розмірі 23 500 доларів США для придбання однокімнатної ізольованої квартири. Таким чином, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири, оскільки померлим ОСОБА_6 були виконані вимоги шлюбного договору, а позивачем протилежних доказів вказаному до суду надано не було.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги статей 212-214 ЦПК України 2004 року та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання права власностіза ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/4 частину указаної квартири та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля "RENAULT 19", 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 13 350 грн, 1/2 частини автомобіля "CHEVROLET TACUMA", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 60 150 грн, та 1/2 частини гаража № НОМЕР_3 в АТК "Гігант" у розмірі 25 005 грн у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, ухваливши правильне рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив лише з того, що вона неправильно розрахувала розмір часток спадщини, а саме: у померлого є три сина ( ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ); ОСОБА_5 відмовився від своєї частки у спадщині на користь відповідача ОСОБА_3 Але неправильне застосування відповідної правової норми права до спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Обмеження права суду задовольнити її вимогу у меншому розмірі не встановлено, тому на реалізацію обов`язку суду, встановленого частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд при постановленні ухвали від 02 серпня 2017 року повинен був застосувати вказане положення процесуального закону. Також суд не дослідив та не надав належної оцінки такому доказу, як заява про прийняття спадщини від ОСОБА_7, яка подана у встановленому порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, наявність права на спадкування за законом, а тому є підстави для визнання права власності на належну йому частку у спадковому майні.
Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за нею особисто, то, відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, суд прийняв до уваги як належний та допустимий доказ договір від 27 грудня 2005 року у сукупності з шлюбним договором від 09 листопада 2005 року. При цьому у мотивувальній частині рішення з питання прийняття судом рішення за цією вимогою взагалі відсутні посилання на норми матеріального права.
Крім того, вважає, що суд неналежним чином дослідив такий доказ як шлюбний договір від 09 листопада 2017 року та не застосував правильні положення СК України до спірних правовідносин. Так, відповідно до пункту 17 шлюбного договору від 09 листопада 2005 року до розірвання шлюбу сторони зобов`язуються виконувати усі обов`язки подружжя у шлюбі, що регламентовані СК України, а також користуються правами подружжя. Частиною третьою статті 97 СК України визначено, що сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Пунктом 7 шлюбного договору встановлено правовий режим сумісного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1, щодо якої у позивача не виникають майнові права лише у разі придбання на її ім`я однокімнатної квартири. Отже, пунктом 7 шлюбного договору визначено лише порядок придбання нерухомого майна, а у контексті з пунктом 17 цього ж договору та зважаючи, що договір про надання їй коштів датується 27 грудня 2005 року, то сторони за шлюбним договором на указану дату перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому вказані кошти є спільною сумісною власністю подружжя (як майно, набуте нею під час шлюбу). Тому указані грошові кошти не можуть тлумачитись як "інший спосіб придбання квартири". Ніякого нерухомого майна на ім`я ОСОБА_6 придбано не було та не було їй передано. У вказаній справі обставина щодо належного виконання шлюбного договору не встановлена, що призвело до прийняття неправильного по своїй суті рішення.
Зазначала, що крім вимог про визнання права власності на нерухоме майно, була заявлена вимога щодо визнання права власності на рухоме майно - транспортні засоби. Докази на підтвердження чи спростування обставин за цією вимогою судами не досліджені взагалі, доводів, чому суди вважали, що така вимога не підлягає задоволенню, не наведено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Київського районного суду м. Харкова указану цивільну справу. У задоволенні клопотання ОСОБА_1, поданого представником - ОСОБА_2, про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року відмовлено.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Восьма харківська державна нотаріальна контора, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_5, про визнання права власності призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами