Постанова
Іменем України
(додаткова)
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 211/3113/16-ц
провадження № 61-299св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство-фірма "Асоль"
представники відповідача:Хоменко Яна Іванівна, Мораренко Сергій Вікторович,
третя особа - Державна інспекція з питань захисту прав споживачів,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотанняприватного підприємства-фірми "Асоль" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства-фірми "Асоль", третя особа Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів за касаційною скаргою приватного підприємства-фірми "Асоль" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства-фірми "Асоль" (далі - ППФ "Асоль"), третя особа Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ППФ "Асоль" на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов`язання у сумі 21 817 грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 318 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу ППФ "Асоль" відхилено. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу ППФ "Асоль" задоволено.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ППФ "Асоль", третя особа - Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів відмовлено.
Судові витрати, понесені ППФ "Асоль" за подання апеляційної скарги у розмірі 1 414,60 грн та касаційної скарги у розмірі 1 581,60 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У серпні 2018 року ППФ "Асоль" звернулося до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ППФ "Асоль" витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ППФ "Асоль".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ППФ "Асоль" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у справі за позовом ППФ "Асоль" до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ППФ "Асоль" про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Клопотання мотивоване тим, що ППФ "Асоль" внаслідок неправомірного позову ОСОБА_1 понесло витрати у вигляді оплати правничої допомоги у розмірі 30 000 грн, так: 07 серпня 2017 року на підставі рахунку-фактури № 1/0708 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 120 від 07 серпня 2017 року; 28 лютого 2017 року на підставі рахунку-фактури № 4/2711 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 277 від 27 листопада 2017 року; 31 січня 2018 року на підставі рахунку-фактури № 1/3101 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 358 від 01 лютого 2018 року; 30 березня 2018 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт, на підставі якого виконавець надав замовнику юридичні послуги згідно з договором від 18 червня 2014 року, додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2017 року, специфікації № 010317.
Суд касаційної інстанції при ухваленні постанови від 06 червня 2018 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 не вирішив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначив, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу може бути подана у межах справи, в якій вона надавалась, тому ППФ "Асоль" порушила строки, передбачені для подання такої заяви, та не надавала доказів на підтвердження такої заяви. У зв`язку з чим ППФ "Асоль" у порушення пункту 10 частини третьої статті 175, частини четвертої статті 177 ЦПК України зловживає своїми процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні клопотання ППФ "Асоль" про ухвалення додаткового рішення.
Клопотання ППФ "Асоль" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.