Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 201/18575/17
провадження № 61-9759св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська, у складі судді Федоріщева С. С., від 20 вересня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 21 березня
2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року у справі
№ 201/8541/14-ц за невиконання зобов`язань по двох договорах банківського вкладу з відповідача на користь позивача були стягнуті суми грошових вкладів, три проценти річних та інфляційні втрати. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року у справі № 201/17457/15-ц за невиконання зобов`язань по цим же договорам з відповідача на користь позивача були стягнуті три проценти річних та інфляційні втрати станом на 13 травня 2016 року. 07 листопада 2017 року в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа
№ 201/8541/14-ц на його картковий рахунок було зараховано
413 097,70 грн на погашення боргу за цими договорами, що підтверджується платіжним дорученням від 27 жовтня 2017 року № 2313 та випискою по рахунку приватного клієнта за період з 26 жовтня 2017 року по 07 листопада 2017 року, виданою ПАТ "Креді Агріколь Банк". Отже, суми грошових вкладів були примусово списані державною виконавчою службою з рахунку банку і фактично виплачені 07 листопада 2017 року.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь три проценти річних у розмірі 9 005,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 39 145,51 грн за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" № SAMDN25000737371749 від 30 серпня
2013 року; три проценти річних у розмірі 9 054,90 грн та інфляційні нарахування у розмірі 39 360,27 грн за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" № SАMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року.Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 29 грудня 2016 року по 06 листопада 2017 року у сумі: за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців"
№ SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року сума пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 29 грудня
2016 року по 06 листопада 2017 року складає: 201 781 грн х 3 % х 313 днів прострочки /100 % = 1 894 723,59 грн, а оскільки ця сума пені значно перевищує суму грошового вкладу, то позивач вважає за доцільне стягнути з відповідача пеню у розмірі грошового вкладу - 201 781 грн; за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців"
№ SАMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року сума пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаний період складає: 202 888 грн х 3 % х 313 днів прострочки / 100 % = 1 905 118,32 грн, а оскільки ця сума пені значно перевищує суму грошового вкладу, то позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі грошового вкладу -
202 888 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 рокупозов задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 9 005,49 грн, інфляційні втрати - 39 145,51 грн, пеню - 201 781 грн за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" від 30 серпня 2013 року
№ SAMDN25000737371749. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 9 054,90 грн, інфляційні втрати - 39 360,27 грн, пеню - 251 303,17 грн за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" № SАMDN25000737383624
від 02 вересня 2013 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що час прострочення виконання банком грошового зобов`язання з повернення грошових вкладів складає з 13 травня 2016 року по 06 листопада 2017 року включно -
543 дні, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за цей період три проценти річних та інфляційні втрати за двома договорами банківських вкладів. При цьому, зазначивши, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у вигляді сплати пені у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення, суд першої інстанції стягнув з банку на користь позивача пеню за вказаними договорами банківського вкладу у сумі 201 781 грн та 202 888 грн відповідно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову скасовано. Позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 9 005,49 грн та інфляційні нарахування у розмірі 38 939,95 грн за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" № SAMDN НОМЕР_1
від 30 серпня 2013 року. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 9 054,90 грн та інфляційні нарахування - 39 153,58 грн за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" № SAMDN НОМЕР_2 від 02 вересня 2013 року. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 977,99 грн за договорами банківських вкладів "Депозит Плюс
на 12 місяців" № SAMDN 25000737371749 від 30 серпня 2013 року та
№ SAMDN 25000737383624 від 02 вересня 2013 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за договором банківського вкладу № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року сума інфляційних нарахувань за період з 13 травня 2016 року по 06 листопада
2017 року становитиме 38 939,95 грн, а за договором банківського вкладу
№ SAMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року за зазначений період становитиме 39 153,58 грн. На думку апеляційного суду, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат з урахуванням показника за листопад 2017 року є помилковим, оскільки станом на 06 листопада 2017 року цей показник ще не був опублікований в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поширення положень Закону України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносин, за змістом яких передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу у розмірі, встановленому договором, а вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника. Рішення суду у частині розподілу судових витрат колегією суддів не переглядалось, оскільки не було предметом апеляційного оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і пені та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині, а також скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині стягнення витрат на правову допомогу та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що змінюючи розмір інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду 29 грудня 2017 року та дійшов помилкового висновку про те, що показник індексу інфляції за листопад 2017 року не був опублікований в офіційних періодичних виданнях. Судом апеляційної інстанції неправильно розраховано розмір пені. Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно відмовив у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з відсутністю доказів про сплату суми витрат на правову допомогу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
14 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір депозитного вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців"
№ SAMDN25000737371749, за яким позивачем було внесено вклад у сумі 183 535 грн строком до 30 серпня 2014 року зі сплатою 17% річних.
05 вересня 2013 року позивач поповнив вклад на грошову суму
15 465 грн. Це підтверджується заявою позивача № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року на оформлення вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців", поданою до Севастопольської філії ПАТ КБ "Приватбанк".
Згідно додаткової угоди до договору від 30 серпня 2013 року
№ SAMDN25000737371749 банк зобов`язався збільшити процентну ставку за вкладом на 2% річних.
02 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір депозитного вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців"
№ SAMDN25000737383624, відповідно до якого позивачем було внесено вклад в сумі 200 тис. грн строком до 02 вересня 2014 року зі сплатою
17% річних. Це підтверджується заявою позивача № SAMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року на оформлення вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців", поданою до Севастопольської філії ПАТ КБ "Приватбанк".
Згідно додаткової угоди до договору № SAMDN25000737383624
від 02 вересня 2013 року банк зобов`язався збільшити процентну ставку за вкладом на 2% річних.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року у справі № 201/8541/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2016 року, за невиконання банком зобов`язань по вказаним договорам стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" від 30 серпня 2013 року № SAMDN25000737371749 суму грошового вкладу -