Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 697/51/17
провадження № 61-45790св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності.
Позов мотивовано тим, що 22 жовтня 1994 року він уклав шлюб з відповідачем, який рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року розірвано. Він є власником квартири АДРЕСА_1 .
Право власності на квартиру було набуто шляхом приватизації частини квартири, спадкування та купівлі-продажу, а тому указана квартира є його приватною власністю, яка набута до шлюбу.
У період шлюбу ним було придбано частку у вказаній квартирі за договором купівлі-продажу у розмірі 1/25 частини квартири, а тому вважав, що лише ця частина квартири є спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу. Крім того, він та відповідач не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства, оскільки шлюб між ними розірвано.
Зазначав, що він володіє часткою у спільній з відповідачем квартирі, яка складає більш ніж 90 % від вартості цього майна, тобто його частка становить 17/18 від всієї вартості квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідач має право на 1/18 частину квартири, яка складає менш ніж 1 % від вартості квартири. За таких обставин, частка відповідача у праві спільної власності на квартиру є не значною, розмір частки відповідача, як співвласника квартири, не дає можливості виділити їй в натурі приміщення (кімнату) для володіння та користування, оскільки становить менший розмір ніж площа будь-якого із приміщень указаної квартири.
За таких обставин, квартиру АДРЕСА_1 не можливо ні поділити в натурі між співвласниками, ні виділити частку у спільному майні одному із співвласників, ні встановити порядок користування між співвласниками, оскільки частка відповідача є незначною, тому просив суд визнати за ним та ОСОБА_2 по 1/2 частці від 1/9 частки квартири АДРЕСА_1, яка набута в період шлюбу та припинити право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 1/18 частку у вказаній квартирі.
Також зазначав, що ОСОБА_2 позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення та просить розглядати справу за її відсутності.
В уточненій позовній заяві від 27 січня 2017 року ОСОБА_1 просив суд визнати за ним та ОСОБА_2 по 1/2 частці від 2/10 часток квартири АДРЕСА_1, яка набута у період шлюбу та припинити право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 1/10 частку у вказаній квартирі та визнати за ним право власності на цю квартиру в цілому.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2017 року у складі судді Хорошун О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці від 2/10 частки квартири АДРЕСА_1, яка набута у період шлюбу. Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 1/10 частку в квартирі АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що частка, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності є незначною, не можливий ні поділ квартири в натурі між співвласниками, ні виділ частки у спільному майні співвласникам, ні встановлення порядку користування квартирою між співвласниками, вартість частки відповідача є незначною, а тому припинення за рішенням суду прав відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині припинення права спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 1/10 частку в квартирі АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 скасовано. У задоволенні позову у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 2/10 частини квартири АДРЕСА_1 були придбані позивачем згідно договору-купівлі продажу від 19 січня 2010 року в період перебування позивача та відповідача у шлюбі, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме 2/10 частини вказаної квартири є спільною сумісною власністю подружжя. Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції правильно встановив, що частка ОСОБА_2 у спільній власності на квартиру є незначною, указану частку не можна виділити в натурі і спільне володіння та користування жилим приміщенням є неможливим. Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що, подаючи позов, ОСОБА_1 не надав доказів попереднього внесення ним вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду.
Таким чином суд, всупереч положенням статті 365 ЦК України зазначив, що вартість частки відповідача є незначною, а тому припинення за рішенням суду прав відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача без вказівки на виплату будь-якої компенсації за частку квартири, та взагалі не з`ясовувалось питання, чи має ОСОБА_2 інше житло, тому суд дійшов передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 подавала заяву про визнання позовних вимог та просила слухати справу за її відсутності. Разом із тим районний суд прийняв уточнену позовну заяву та не направляв її відповідачу, а в рішенні зазначив, що саме уточнений позов визнає відповідач. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не виконані вимоги, передбачені статтею 365 ЦК України, щодо попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а судом не перевірено чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, тому відсутні підстави для припинення права власності на частку у спільному майні та, відповідно, у визнані за позивачем права приватної власності на спірну квартиру в цілому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2018 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною, необґрунтованою й такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд виходив з посилання відповідача на ту обставину, що їй завдано істотної шкоди, грубо порушено її конституційне право на житло, оскільки вона є співвласником 1/10 частки спірної квартири і іншого житла немає. Твердження ОСОБА_2 щодо відсутності у неї іншого житла на дату прийняття рішення судом першої інстанції не відповідає дійсності. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 138814365 від 24 вересня 2018 року станом на день прийняття рішення Канівським міськрайонним судом Черкаської області 31 січня 2017 року за ОСОБА_2 значилось наступне житло - двокімнатна квартира загальною площею 52,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3; двокімнатна квартира загальною площею 53,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; будинок за адресою: АДРЕСА_6 .
Після отримання 24 травня 2018 року апеляційної скарги ОСОБА_2, в якій відповідач просила поновити їй строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказане клопотання взагалі не вирішив, чим порушив вимоги статті 354 ЦПК України, якою визначено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. При цьому Апеляційний суд Черкаської області 03 липня 2018 року, відкриваючи апеляційне провадження у справі, безпідставно зазначив в ухвалі про те, що апеляційна скарга подана в установлений процесуальним законодавством строк, постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Такими діями апеляційний суд порушив вимоги частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом), якою визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2017 року 24 травня 2018 року, тобто після спливу одного року і трьох місяців. У справі були відсутні випадки, визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, які дають право на подання апеляційної скарги після спливу одного року, і тому, як вважає, Апеляційний суд Черкаської області був зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2, оскільки її апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Крім того, зазначав, про те, що було порушено його право на доступ до правосуддя.Так, Апеляційний суд Черкаської області супровідним листом від 06 вересня 2018 року направив поштою на його адресу копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 03 липня 2018 року, апеляційну скаргу з додатками та повідомив, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 13 вересня 2018 року. Зазначений супровідний лист з додатками він отримав 17 вересня 2018 року, що підтверджується довідкою від 19 вересня 2018 року заступника начальника відділення зв`язку Канів 3 Черкаської дирекції ПАТ "Укрпошта", тобто, через п`ять днів після самого розгляду апеляційної скарги. Надсилаючи 06 вересня 2018 року на його адресу копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 03 липня 2018 року суд надавав йому право надати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту одержання вказаної ухвали. Однак, суд апеляційної інстанції у зазначеному листі від 06 вересня 2018 року призначив розгляд справи на 13 вересня 2018 року, чим позбавив його права у десятиденний термін подати відзив на апеляційну скаргу з відповідними доказами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Канівського міськрайонного суду Черкаської області зазначену цивільну справу.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02 грудня 2009 року № 459 ОСОБА_1 належить 6/10 квартири АДРЕСА_1 . В примітках свідоцтва зазначено, що указане свідоцтво видане взамін свідоцтва про право власності від 17 червня 1994 року № 1709, свідоцтва про право на спадщину від 25 червня 2008 року та свідоцтва про право на спадщину від 19 серпня 2009 року (а. с. 37-38).
Відповідно до договору купівлі-продажу частки квартири від 19 січня 2010 року ОСОБА_2 належить 2/10 квартири АДРЕСА_1 (а. с. 39-42).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 73995170 від 25 листопада 2016 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину, 1-3793 від 19 листопада 2012 року, договору купівлі-продажу, 1-141 від 19 січня 2010 року, свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 02 грудня 1009 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується також копією технічного паспорту № 44 /2740 (а. с. 34-36).
Згідно з рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, укладений 22 жовтня 1994 року, розірвано (а. с. 23).