Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 336/6501/18
провадження № 61-11230св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченко Андрій Миколайович,
суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
суб`єкт оскарження - Дніпровський відділ державної виконавчої служби
м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
заінтересована особа - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Суркової В. П. від 29 жовтня 2018 року та постанову
Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В. від 17 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У жовтні 2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченко А. М. (далі - АТ "Родовід Банк") звернувся до суду зі скаргою в якій, посилаючись на те, що державним виконавцем не вжито заходів примусового виконання рішення, що передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Шевченківського та Дніпровського відділів державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у виконавчому провадженні за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/4187/13-ц про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором;
2) зобов`язати Шевченківський та Дніпровський відділи державної виконавчої служби м. Запоріжжя вчинити виконавчі дії з опису, оцінки та реалізації майна боржника ОСОБА_1, а саме будинку
АДРЕСА_1 ; вчинити в повному обсязі виконавчі дії з розшуку іншого майна боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 ; здійснити виклик боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шевченківського та Дніпровського відділів державної виконавчої служби м. Запоріжжя; здійснити заходи щодо обмеження виїзду боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 за межі України як осіб, що мають невиконанні боргові зобов`язання.
Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 07 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 479 217 грн 35 коп., на підставі вказаного судового рішення 28 жовтня
2013 року банк отримав виконавчий лист.
23 січня 2014 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби
м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за заявою АТ "Родовід Банк" відкрито виконавче провадження.
12 квітня 2016 року виконавчий лист було направлено до Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя за належністю.
Про подальші виконавчі дії Шевченківським та Дніпровським відділами державної виконавчої служби АТ "Родовід Банк" не повідомлялось, що і стало приводом для звернення до суду з цією скаргою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня
2018 року скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Шевченка А. М. залишено без розгляду.
Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення права, яке полягало у невжитті державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду, стягувачу було відомо з 12 квітня
2016 року, але скарга подана до суду лише 22 жовтня 2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 449 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2018 року -
без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду, оскільки скарга подана банком з пропуском встановленого законом строку, без заяви про його поновлення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року АТ "Родовід Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що банк оскаржує саме бездіяльність Шевченківського та Дніпровського відділів державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у виконавчих провадженнях, а не постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя від 12 квітня 2016 року про передачу виконавчого листа відносно боржника за належністю, у зв`язку із чим суди дійшли помилкового висновку про пропуск ним строку, встановленого частиною першою статті 449 ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від
09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу № 336/6501/18 з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
20 серпня 2019 року справа № 336/6501/18 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 28 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом
м. Запоріжжя видано виконавчий лист у справі № 336/4187/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором № 34.2/ІЖ-005.06.1 від 13 грудня 2006 року в сумі 479 217 грн 35 коп. (поточна заборгованість за кредитом - 182 879 грн 84 коп.; прострочена заборгованість за кредитом - 1 170 грн
36 коп.; прострочена заборгованість за процентами - 127 840 грн 84 коп.; прострочена заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків - 11 154 грн 22 коп.; пеня за прострочення кредиту - 23 103 грн 53 коп.; пеня за прострочення процентів - 28 154 грн 06 коп.; 3% річних від простроченої суми кредиту - 2 665 грн 91 коп.; 3% річних від простроченої суми процентів - 3 248 грн 59 коп.
На підставі вказаного вище виконавчого документу постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 23 січня 2014 року відкрито виконавче провадження, копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби від 12 квітня 2016 року зазначений виконавчий лист для виконання направлений за місцем роботи боржника ОСОБА_2, що за територіальністю належить до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, виконавче провадження закінчено.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби від 12 квітня 2016 року виконавчий лист направлено за належністю, а виконавче провадження закінчено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.