ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №823/5448/15
адміністративне провадження №К/9901/12282/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №823/5448/15
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області, за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - про встановлення наявності компетенції суб`єкта владних повноважень та його зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Фролова О.Л., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, постановлену в складі: головуючого судді Шостака О.О., суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області, відповідач), за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області) - з вимогами:
1.1 визнати наявність компетенції в УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу;
1.2. визнати протиправною бездіяльність УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області, яка полягає у відмові в задоволенні заяви позивача щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу;
1.3. зобов`язати УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області прийняти заяву позивача щодо примусового виконання судового рішення про стягнення на його користь коштів з УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем без поважних причин не виконується рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з державного органу 7254,88 грн основної та додаткової пенсії по інвалідності, виплата якої передбачена Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Відповідач позов не визнав, у запереченні проти позову зазначив про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи утворюють самостійну фінансово-банківську систему, обслуговування якої здійснюється без участі Державної казначейської служби, що, у свою чергу, виключає можливість здійснення виконання судового рішення про стягнення сум пенсій органами Державної казначейської служби України.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2015 року в справі №704/223/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 травня 2015 року, з УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області стягнуто на користь ОСОБА_1 7254,88 грн основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
5. 28 травня 2015 року Тальнівським районним судом Черкаської області виданий виконавчий лист №395 про стягнення з УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 7254,88 грн.
6. 16 листопада 2015 року позивач звернувся до УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року №395.
7. Розглянувши вказану заяву, УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області дійшло висновку про те, що виконавчий лист Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року №395 не є документом, виконання якого має здійснюватися органами Державної казначейської служби.
8. Такий висновок відповідач мотивував тим, що боржник за вказаним виконавчим документом УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області не має відкритих в Державній казначейській службі рахунків, з яких би можливо було здійснити списання коштів за виконавчим листом Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року №395.
9. Не погоджуючися з указаними висновками відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
10.1. визнано наявність в суб`єкта владних повноважень УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області повноважень щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу;
10.2. визнано протиправною бездіяльність УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області, яка полягає у відмові в задоволенні заяви позивача щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу;
10.3. зобов`язано УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області прийняти заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання судового рішення про стягнення на її користь коштів з УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області.
11. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що органом, уповноваженим здійснювати стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, є орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
12. Суди попередніх інстанцій, дослідивши Положення про Пенсійний фонд України, затверджений Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, дійшли висновку про те, що Пенсійний фонд України разом з його територіальними органами є органами держави, що мають відкриті в Державній казначейській службі України рахунки.
13. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що виконавчі документи про стягнення коштів (пенсійних виплат) з територіальних органів Пенсійного фонду України виконуються саме Державною казначейською службою України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі УДКС України в Тальнівському районі Черкаської області, не погоджуючися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати їх із підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
15. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що виконавчий лист про стягнення з УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області пенсійних виплат може виконуватись органом Державної казначейської служби України.
16. Відповідач доводить, що УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області в Державній казначейській службі України має лише небюджетні рахунки, списання коштів з яких у порядку, визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", з огляду на призначення вказаних рахунків, є неможливим.
17. Позивач у запереченні на касаційну скаргу з її вимогами не погодився. На думку позивача, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин, справу було розглянуто згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
18. Третя особа також заперечила проти вимог касаційної скарги, зазначивши, що УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області є державним органом, що має відкриті в Державній казначейській службі України рахунки, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що виконавчий лист Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року №395 має виконуватися в порядку і спосіб, передбачений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
V. Джерела права й акти їхнього застосування
19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
20. 3а правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
24. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їхнього виконання встановлюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
25. Частиною першою статті 2 Закону №4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
26. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.