ПОСТАНОВА
Іменем України
08 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/5099/18
адміністративне провадження №К/9901/19972/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду 13 вересня 2018 року (суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 10 квітня 2019 року (головуючий суддя Лях О.П., судді Яковенко М.М., Бегунц А.О.) у справі №820/5099/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укрнафтогазресурс") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 лютого 2018 року №0000091303, №0000061303, №0000071303.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що ним дійсно було прострочено сплату податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО). Втім, з огляду на несвоєчасну сплату зазначеного грошового зобов`язання, нарахування штрафних санкцій позивачу мало б відбуватись на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України, а не пункту 127.1 статті 127 ПК України, яка передбачає відповідальність саме за несплату такого зобов`язання взагалі. Крім того, на переконання позивача, відповідачем не правильно визначено розмір штрафних санкцій, адже останні розраховані за ознаками повторності, чого перевіркою встановлено не було. Також позивач вважає протиправним нарахування йому грошового зобов`язання з ПДФО, яке станом на час складення акта перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ним вже було сплачено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 10 квітня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що ГУ ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, соціального внеску за період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт №24210/20-40-13-03/35314646 від 11 грудня 2017 року, яким, серед іншого, зафіксовано порушення останнім п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 21-32).
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 2 лютого 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000061303, яким на підставі пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 691855,29 грн., а саме: за податковим зобов`язанням - 592762,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21600,57 грн. та пенею - 77492,17 грн.;
- №0000071303, яким на підставі пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 1824627,92 грн., а саме: за податковим зобов`язанням - 444930,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1114832,48 грн. та пенею - 264865,23 грн.;
- № 0000091303, яким на підставі пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 272905,83 грн., а саме: за податковим зобов`язанням - 126837,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 97135,44 грн. та пенею - 48932,68 грн.
За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку ДФС України рішенням №19679/6/99-99-11-02-01-15 від 7 червня 2017 року скаргу позивача залишила без розгляду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про неправомірність нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірах, передбачених статтею 127 ПК України, з огляду на відсутність з боку позивача повторності правопорушень. При цьому суд не наділений повноваженнями щодо прийняття замість суб`єкта владних повноважень рішення, яке б відповідало закону.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що за несвоєчасне перерахування ПДФО та військового збору платнику податків були нараховані штрафні санкції згідно із статтею 126 ПК України, а за неперерахування до бюджету вказаних сум станом на 30 вересня 2017 року нараховані штрафні санкції відповідно до статті 127 ПК України. Скаржник також послався на правову позицію щодо застосування статей 126 та 127 ПК України, викладену в постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі №21-2919а15, від 22 березня 2016 року у справі №813/6774/13-а, та постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №820/6437/16. На думку відповідача, кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 ПК України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом. За таких обставин виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 ПК України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.
ТОВ "Укрнафтогазресурс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. На переконання позивача, контролюючий орган при прийнятті спірних рішень залишив поза увагою те, що узгоджені суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на час проведення перевірки вже були сплачені позивачем. За таких обставин безпідставним є застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 127 ПК України, якою передбачено накладення штрафу за не нарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки такий обов`язок підприємством було виконано в повному обсязі під час виплати заробітної плати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено положеннями статті 168 ПК України.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до положень підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.