ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №820/2788/18
адміністративне провадження №К/9901/23639/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 (суддя Бідонько А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 (судді Бенедик А.П., Гуцал М.І., Донець Л.О.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, підприємець, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16.01.2018 №0000501315, №0000491315, №0000441315, №0000431315, №0000421315, №0000411315, №0000391315, №0000381315; вимогу ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2018 №Ф-0000081315; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.01.2018 №0000451315.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу в акті перевірки, на підставі якого були збільшені суми грошових зобов`язань та застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно із зазначеними індивідуально-правовими актами, про заниження підприємцем валового доходу та завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, внаслідок чого занижено чистий оподаткований дохід у період, охоплений перевіркою, є помилковим. Позивач зазначає, що під час податкової перевірки надав контролюючому органу відповідні первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних його податкового обліку, однак документи, які підтверджували фактичні витрати на паливо, не були враховані. Натомість розрахунок використаного пального у господарській діяльності контролюючий орган здійснив на підставі норми витрат палива, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, однак які не поширюються на фізичних осіб підприємців.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.12.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019, позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16.01.2018 №0000381315, №0000391315 №0000411315 про збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на 313ʼ 417,43 грн (в тому числі податкові зобов`язання - 250ʼ 733,94 грн, штрафні (фінансові) санкції - 62ʼ 683,49 грн), з військового збору на 21ʼ 073,99 грн (в тому числі податкові зобов`язання - 16ʼ 859,19 грн, штрафні (фінансові) санкції - 4214,80 грн), з ПДВ на 270ʼ 118,75 грн (в тому числі податкові зобов`язання - 216ʼ 095,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 54ʼ 023,75 грн) відповідно; вимогу ГУ ДФС від 16.01.2018 №Ф-0000081315 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 268`468,30 грн; рішення ГУ ДФС про застосування штрафних санкцій в розмірі 40ʼ 157,31 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 16.01.2018 №0000451315.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем витрат з придбання палива у податковому обліку за 2014-2016 роки як такі, що підтверджені документально та здійснені у межах господарської діяльності підприємця - надання транспортних послуг.
ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на відсутність у позивача під час проведення перевірки документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження придбання пального. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.01.2018 у справі №802/2148/13-а за позовом ТОВ "Альпарі" до Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, зазначає, що згідно з положеннями пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.
Позивач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, на доходи фізичних осіб, військового збору згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 16.01.2018 №0000411315, №0000391315, №0000381315, застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску згідно з рішенням від 16.01.2018 №0000451315 та прийняття вимоги про сплату єдиного внеску від 16.01.2018 №Ф-0000081315 слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 22.12.2017 №25448/20-40-13-15-07/2273801572 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016. Згідно з цими висновками позивач, окрім іншого, порушив: 1) пункти 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункт 85.2 статті 85 ПК, не надавши документи, що підтверджують показники податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності; 2) підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177, пунктів 198.5, 198.6 статті 198, пункт 16-1 розділу XX ПК внаслідок заниження сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 250`733,94 грн, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень-травень, грудень 2015 року, лютий, березень, жовтень, грудень 2016 року на загальну суму 216`095,000 грн, військовий збір за 2015 - 2016 роки на 16`859,19 грн; 3) підпункт "1" пункту 1 статті 4, підпункт "1" пункту 2 статті 6, підпункт "2" пункту 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, в результаті чого занизив платежі з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 268`468,30 грн.
Порушення позивачем зазначених норм податкового законодавства контролюючий орган пов`язує з висновком, що позивач завищив витрати на вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів в сумі 1`148`906,15 грн, оскільки позивач не підтвердив цю суму товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, нормами списання пального, відомостями про вантаж, документами щодо використання дизельного палива та іншими документами, на підставі яких можна встановити маршрут, мету поїздок, шлях, пройдений автомобілем, кількість пального, витраченого під час поїздок, та його списання. Ненадання позивачем податкових накладних слугувало підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту на 29`954,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суть спору у цій справі, з урахуванням доводів касаційної скарги, стосується правомірності формування позивачем показників податкового обліку, зокрема зменшення сум, що складають оподатковуваний доход, на суму витрат, пов`язаних з придбанням палива, використаного в господарській діяльності. Донарахування суми податкових зобов`язань з ПДВ (186`140,00 грн), військового збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування єдиного внеску та прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є похідними від основного, оскільки безпосередньо пов`язані з визначенням оподатковуваного доходу позивача.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.