ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/369/16
адміністративне провадження №К/9901/11609/18
№К/9901/11612/18
№К/9901/11613/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючого), Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е. у справі № 826/369/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (надалі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (надалі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 23 листопада 2015 року №4187/15вих, щодо виплати суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов?язати відповідача здійснити розрахунок, нарахування та виплату належної позивачу суддівської винагороди за 2014 та 2015 роки, включаючи посадовий оклад, доплату за вислугу років, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення, з урахуванням її індексації.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
2.1 Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову:
- визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за 3-4 квартали 2014 року та з 01 січня 2015 року по 28 березня 2015 року з урахуванням виплачених коштів та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, у відповідності до кількості невикористаних днів, та основну і додаткову відпустки за 2015 рік;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за 3-4 квартали 2014 року та з 01 січня 2015 року по 28 березня 2015 року з урахуванням виплачених коштів і грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, у відповідності до кількості невикористаних днів, та основну і додаткову відпустки за 2015 рік.
В іншій частині позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
3.1. На підставі Указу Президента України від 12 червня 1996 року № 420/96 та постанови Верховної Ради України від 05 жовтня 2006 року № 210-V обіймав посаду судді Стаханівського міського суду Луганської області.
3.2. 03 квітня 2014 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про внесення подання про його звільнення з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
3.3. Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 634-VІІІ позивача звільнено з вказаної вище посади.
3.4. У подальшому, наказом Стаханівського міського суду Луганської області від 05 серпня 2015 № 3 на підставі зазначеної постанови позивача звільнено з посади.
3.5. 21 серпня 2015 року позивач звернувся до Державної судової адміністрації України із заявою про виплату йому Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області суддівської винагороди та грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014-2015 роки.
3.6. Листом від 17 вересня 2015 року № П1115-15-1162/15 Державна судова адміністрація України звернулась до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області з пропозицією щодо проведення розрахунку суддівської винагороди у зв`язку із звільненням позивача.
3.7. Проте, листом від 23 листопада 2015 року № 4185/15вих територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, оскільки 21 серпня 2014 року позивачу виплачено 12000 грн, 25 вересня 2014 року 13000 грн, перераховано на картковий рахунок кошти за перебування на лікарняному в період з 28 квітня 2014 року по 30 травня 2014 року в сумі 14440 грн 40 коп. Також повідомлено, що у зв`язку з тим, що позивач не був прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області в порядку визначеному Рішенням Ради суддів України від 23.12.2014 року № 76, пунктом 10 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" підстави для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з жовтня 2014 року по 05 серпня 2015 року відсутні.
3.8. Вважаючи таку відмову протиправною, такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права на отримання грошової винагороди та грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014-2015 роки, оскільки не був прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області, а виплата заробітної плати (суддівської винагороди) на непідконтрольній українській владі території тимчасово припинена.
4.1. Суд апеляційної інстанції скасовуючи вказане рішення суду, зазначив, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діяла у спірний період), який регулює, зокрема, відносини щодо отримання суддями суддівської винагороди, не ставив в залежність прикріплення судді до штату суду на підконтрольній українській владі території до отримання таким суддею суддівської винагороди. Разом з тим, починаючи з 29 березня 2015 року позивач, будучи не прикріпленим до іншого суду на підконтрольній українській владі території, втратив право на отримання суддівської винагороди з тих підстав, що ним не було дотримано положень пункту 10 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", за яким у разі якщо суд припиняє роботу у зв`язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, як незаконну та необгрунтовану та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
5.1. Вказує, зокрема, що суд, відмовляючи у стягненні суддівської винагороди за період з 29 березня 2015 року по 04 серпня 2015 року, безпідставно вважав, що приписи пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" ставлять отримання суддівської винагороди в залежність від прикріплення судді до іншого суду, оскільки вказана норма закріплює саме право судді на таке прикріплення, а не обов`язок.
5.2. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник відповідача-1 - Степаненко А.О., в касаційній скарзі просить скасувати постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
5.3. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що підстави для виплати позивачу суддівської винагороди відсутні, так як останній не виявив бажання працювати на підконтрольній Україні території, не звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про прикріплення до Рубіжанського міського суду Луганської області, не зараховувався до будь-якого іншого суду, розміщеного на території України, документи, що свідчили б про виконання суддею своїх повноважень відсутні.
5.4. У касаційній скарзі представника відповідача-1 - Якімінської Г.І., також ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції, з підстав невірного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
5.5. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що лише факт прикріплення судді до Рубіжанського міського суду Луганської області, згідно з рішенням Ради суддів України № 76 дає законну можливість відповідачу нарахувати та сплатити суддівську винагороду. Крім того зазначає, що відповідач-1 а не має документів підтверджуючих, що позивач протягом спірної періоду продовжував здійснювати свої функції як працівник.
6. Відзивів на касаційні скарги сторонами подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
9. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (згідно з преамбулою до Закону) визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
10. Частиною 1 статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у відповідній редакції) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
11. У відповідності до статті 140 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів забезпечуються державою відповідно до Конституції України.
Забезпечення функціонування судової влади передбачає:
1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
12. Відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема,
державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
13. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
14. На підставі статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.
15. У абзаці 21 частини 1 статті 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" (далі - Закон № 638-IV, в редакції періоду спірних правовідносин) закріплено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.