ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №337/3816/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №337/3816/16
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Бєдая Олександра Віталійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Котляра А.М., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Кругового О.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Бєдая Олександра Віталійовича (далі - інспектор Бєдай О.В., відповідач), в якому просив:
1.1. скасувати постанову від 30.09.2016 серії АР №045981 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.09.2016, керуючи автомобілем "HYUNDAI MATRIX" з номерним знаком " НОМЕР_1 ", був зупинений інспектором патрульної поліції Бєдаєм О.В., яким винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
2.1. У вказаній постанові зазначено, що позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2., а саме: здійснив проїзд перехрестя без зупинки.
2.2. ОСОБА_1 уважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував.
2.3. Позивач указав, що дорожній знак 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено" по вулиці Дніпровські зорі, 1 в місті Запоріжжі, за порушення вимог якого його притягнуто до адміністративної відповідальності, установлений з порушенням вимог Правил дорожнього руху і національного стандарту, був частково закритий гілками дерев, унаслідок чого він його не бачив.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 30 вересня 2016 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії АР №045981, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною першою статті 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
4. У постанові зазначено, що 30.09.2016 о 16 год 30 хв у місті Запоріжжі по вулиці Дніпровські зорі, 1, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "HYUNDAI MATRIX" з номерний знаком " НОМЕР_1 ", не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено", а саме: здійснив проїзд перехрестя без зупинки.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
6.1. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не заперечував факту невиконання ним вимог знаку 2.2., а саме: проїзду без зупинки.
6.2. Доводи позовної заяви про невідповідність розташування дорожнього знака 2.2. вимогам національного стандарту (далі - ДСТУ) суд першої інстанції відхилив, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів підтвердження цього.
6.3. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач, обґрунтувавши свій позов тим, що дорожній знак 2.2. по вулиці Дніпровські зорі в місті Запоріжжі встановлений з порушення вимог державних стандартів, не зазначив про те, чи це вплинуло на виконання ним вимог указаного знаку.
7. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишаючи постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року без змін, погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом.
8. Суд апеляційної інстанції указав, що відеозаписом зафіксовано пояснення позивача, згідно з якими, він не заперечує факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
9. Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що знак пріоритету "STOP" (напис знаходиться на червоному фоні) фізично видно з проїзної частини, а тому позивач зобов`язаний був виконати його вимоги.
10. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що знаходження вказаного дорожнього знаку в місці росту дерев і кущів не позбавляє водія обов`язку слідкувати за розміщенням знаків і виконувати їхні вимоги за умови знаходження в зоні бачення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
12. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
12.1. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
12.2. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
12.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2019 року №705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
12.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
14. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
14.1. Так, позивач указує, що, звертаючися до суду з позовною заявою, не заперечував факту проїзду перехрестя без зупинки. Водночас ОСОБА_1 зазначав, що не бачив дорожній знак у зв`язку з тим, що він знаходився в кущах і був закритий гілками дерев.
14.2. Відповідно до розділу 33 "Дорожні знаки" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), якщо безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.
14.3. Проте дорожній знак 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено" по вулиці Дніпровські зорі, 1 в місті Запоріжжі встановлений з порушенням вимог ПДР та ДСТУ, оскільки йому не передує знак 2.1. з додатковою табличкою 7.1.2.
14.4. Також позивач наголошує, що ПДР вимагають, щоб дорожні знаки розміщувалися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху, вони не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
14.5. Однак указаний дорожній знак зазначеним вимогам не відповідав, оскільки був закритий кущами та гілками дерев, що позбавляло позивача можливості його побачити.
14.6. Водночас указані обставини судами першої та апеляційної інстанцій були залишені без уваги.
14.7. ОСОБА_1 звертає увагу суду касаційної інстанції на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач у позовній заяві не зазначав про невиконання вимог дорожнього знаку 2.2., пояснюючи це тим, що знак установлено з порушенням вимог ПДР і національного стандарту, оскільки це не відповідає дійсності.
14.8. Також позивач, посилаючись на положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) зазначив, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку, зазначивши, що жодних доказів про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення до суду не надано, оскільки обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладений саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
20. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
21. Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
22. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
23. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
24. Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
25. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
26. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, установлений ПДР.
27. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
28. Відповідно до пункту 8.2-1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
28.1. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
28.2. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
28.3. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
28.4. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
28.5. Аналогічні вимоги до встановлення дорожніх знаків закріплені в підпункті 10.1.1 Національного стандарту України "Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014" (далі - ДСТУ 4100-2014).
29. Підпунктом 8.4.(б) ПДР визначено, що знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.