Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 454/3047/15-к
провадження № 51- 703 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисників Огорілка Ю.В., Федоряка А.В.
(у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140310001091, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Залижня Сокальського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 31 січня 2013 року Сокальським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, покарання відбув;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з іспитовим строком 1 рік, судове рішення щодо якого не оскаржується.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 28 серпня 2015 року о 00:00 год., за попередньою змовою із ОСОБА_2, по АДРЕСА_1, умисно, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, а саме штовхнувши ОСОБА_3, в результаті чого вона впала на спину, увійшли в приміщення літньої кухні, де відкрито заволоділи грошовими коштами потерпілої в сумі 160 гривень.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також даних про особу винного, як наслідок, неправильно застосував положення ст. 75 КК України. В свою чергу суд апеляційної інстанції наведені порушення залишив поза увагою та всупереч ст. 419 КПК України не навів підстав, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити судове рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.