Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/12459/15-ц
провадження № 61-31516св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року в складі судді: Притули Н. Г., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладення договору довічного утримання від 06 листопада 2014 року ОСОБА_3 припинив виконувати свої зобов`язання, передбачені пунктами 7 та 8 договору, а саме: не надавались кошти в розмірі 1 000 грн та кошти на сплату за житлово-комунальні послуги у спосіб, який визначений умовами договору. Зазначені умови є істотними, а тому невиконання зазначених умов має наслідок розірвання договору довічного утримання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла і до участі в справі як правонаступника залучено ОСОБА_4 .
Позивач просив:
розірвати договір довічного утримання, укладений 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. та зареєстрований в реєстрі за №1-1540;
визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, залишеним без ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, позов задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання, укладений 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. та зареєстрований в реєстрі за №1-1540. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позов про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру за відчужувачем пред`явлено за життя ОСОБА_1, факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, то судом відповідно до статті 37 ЦПК України, залучено до участі у справі правонаступника відчужувача - ОСОБА_4, до якого згідно зі статтею 1218 ЦК України перейшли всі права та обов`язки ОСОБА_1 Зазначений висновок надав Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-142цс13. В період з листопада 2014 року по березень 2015 року відповідач належним чином не виконував умови договору в частині надання матеріальної допомоги ОСОБА_1, суду не надані докази, що надавались кошти в сумі 1 000 грн та суми для сплати за житлово-комунальні послуги, які мали надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Оскільки встановлено неналежне виконання зобов`язань за договором довічного утримання з боку відповідача, то існують підстави для задовлення позовних вимог в частині розірвання договору довічного утримання. Судами не взято до уваги посилання відповідача на ту обставину, що він разом із своєю сім`єю проживав у квартирі ОСОБА_1 та здійснював повне утримання ОСОБА_1, так як надання матеріальної допомоги таким чином не відповідає умовам договору, а відповідні зміни до договору не вносились. Позивач просив визнати за ним право власності на квартиру, проте підстави для визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . відсутні, оскільки йому на праві власності не належала квартира та в подальшому питання набуття права власності на квартиру має вирішуватись в порядку спадкування.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява не була підписана ОСОБА_1 і вона могла не знати, що в суді розглядається дана справа, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні судово-почеркознавчої експертизи щодо належності підпису ОСОБА_1 на позовній заяві, апеляційний суд вказав, що 08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Грицаєнко Ю. В. було посвідчено довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 бути її представниками в усіх установах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, інших органів, відносно захисту її інтересів у цивільних справах, в тому числі, що стосуються розірвання договору довічного утримання, для чого надала право представникам подавати від її імені позовні заяви, розписуватись за неї. Того ж дня тим же нотаріусом було посвідчено Заповіт, за яким ОСОБА_1 заповідала ОСОБА_4 все належне їй на день смерті майно і на що вона за законом буде мати право. Вказані нотаріальні дії були зареєстровані в реєстрі за номерами №509 та 510. Позовна заява була подана до суду представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності від 08 квітня 2015 року.
Аргументи учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на кошти, які належали ОСОБА_1 за договорм довічного утримання ОСОБА_3 придбавав для неї кошти, що підтверджується показаннями свідками. Оскільки між сторонами існували довірливі відносини ОСОБА_1 не підписувала, а ОСОБА_3 не наполягав на видачі розписки про отримання коштів. З квітня 2015 року ОСОБА_3 надсилав кошти поштовим переказом. Звертає увагу на те, що позовна заява не підписувалася ОСОБА_1 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 направив заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що доказів виконання зобов`язання в частині сплати грошового утримання відповідачем не надано. Звертає увагу на те, що позовна заява була підписана представником ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині розірвання договору довічного утримання, укладеного 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.