Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 296/6450/17
провадження № 61-8575св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 й ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, у складі судді Драча Ю. І.,
від 18 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
від 18 березня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири
АДРЕСА_1 . Окрім неї, у цій квартирі зареєстрований також відповідач, який є її колишнім чоловіком, проте понад три роки не проживає у спірнійквартирі, однак у добровільному порядку не подав заяву про зняття його з реєстрації за вказаною адресою.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня
2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім`ї. Тому за обставин цієї справи власник повинен звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні об`єктом права власності, а не про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач є колишнім чоловіком позивача та з поважних причин не проживає у спірній квартирі, оскільки змушений був переїхати до іншого місця проживання через неприязні стосунки з позивачем. Позивач перешкоджає йому користуватися зазначеною квартирою, узв`язку з чим він неодноразово звертався до правоохоронних органів, що підтверджується висновками про результати розгляду його звернень до Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області. Крім того, відповідач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири, посилаючись на те, що ця квартира є спільною власністю сторін, оскільки набута в період шлюбу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання відповідача таким, що витратив право користування квартирою
АДРЕСА_1 , оскільки на даний час припинення цього права з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України, не відбулося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги докази, які не надавались відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції. Позивач є власником спірної квартири на підставі договору дарування, який відповідач не оспорював. Відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявами після початку розгляду цієї справи у суді, тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач чинить відповідачу перешкоди у користуванні квартирою, є безпідставними.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
28 липня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З липня 1985 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2016 року у справі № 296/7980/16-ц.
Відповідно до акту від 15 серпня 2017 року, складеного співробітниками об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмеляр",
ОСОБА_4 понад один рік не проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 49).
23 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до поліції з заявою про те, що ОСОБА_1 перешкоджає йому у користуванні майном та не допускає до квартири АДРЕСА_1 .
24 квітня 2018 року ОСОБА_4 вдруге звернувся до поліції із заявою про прийняття мір до ОСОБА_1, яка перешкоджає йому у доступі до квартири, в якій він проживає.
На розгляді у суді перебуває справа № 296/6450/17 за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.