Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 201/2492/16-ц
провадження № 61-31082св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року у складі судді Черновського Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про стягнення незаконно списаних з рахунку грошових коштів, посилаючись на те, що він є клієнтом ПАТ КБ "Приватбанк", в якому на його ім`я було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 . У січні 2016 року він виявив факт неодноразового списання відповідачем із вказаного карткового рахунку його особистих коштів на погашення заборгованості за процентами за кредитним договором від 01 лютого 2010 року. Вважає, що без його погодження банк не мав права вчиняти такі дії. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь неправомірно списані грошові кошти в сумі 2 544,59 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 544,59 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем були безпідставно списані грошові кошти в розмірі 2 544,59 грн з карткового рахунку позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) як на підставу списання коштів з рахунку позивача є неспроможними, оскільки надані банком Умови та Правила не містять підпису позивача, а тому відсутні підстави вважати, що саме ці Умови та Правила розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У червні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 01 лютого 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 погодився з тим, що договір складає підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, в яких визначено, що клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунку в разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту рахунку. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність в ПАТ КБ "ПриватБанк" права на автоматичне списання грошових коштів з рахунку позивача.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 травня 2018 року справу № 201/2492/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 02 квітня 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" відкрило на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1, на якому обліковувалися особисті кошти клієнта.
В період з серпня 2014 року по грудень 2015 року відповідач неодноразово списував із вказаного рахунку грошові кошти на погашення нарахованих процентів за кредитним договором від 01 лютого 2010 року, укладеним між сторонами в цій справі, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно з частиною другою статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб (пункт 26.1 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів").
Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції).
Згідно з пунктом 6.4 Інструкції договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).
Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції).