Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 727/12430/17
провадження № 61-43679св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений 15 січня 2001 року секретарем Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 04 червня 2016 року приватним нотаріусом Глибоцького району Чернівецької області Тимофтій Л. М., зареєстроване в реєстрі за № 839;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, який по 1/3 частині кожний успадкували її брати: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7
14 липня 1997 року ОСОБА_6 подарував чоловіку позивача - ОСОБА_7 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
З 24 лютого 1998 року позивач з чоловіком ОСОБА_7 були зареєстровані та проживали у вказаному будинку.
23 лютого 1998 року ОСОБА_4 у зв`язку із втратою свідоцтва про право на спадщину за законом отримав дублікат і цього ж дня уповноважив позивача ОСОБА_1 укласти від його імені договір дарування належної йому частини вказаного житлового приміщення на користь свого брата ОСОБА_7
27 березня 1998 року ОСОБА_1, діючи від імені ОСОБА_4, подарувала ОСОБА_7 1/3 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, після чого ОСОБА_7 став власником усього будинку.
ОСОБА_1 вказувала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка - ОСОБА_7 їй стало відомо, що у 2001 році ОСОБА_4 склав заповіт на ОСОБА_2 , яким заповів останньому все належне йому майно.
На підставі цього заповіту після смерті ОСОБА_4 відповідач 15 січня 2001 року отримав свідоцтво про право на спадщину, при цьому пред`явив до державної нотаріальної контори оригінал свідоцтва спадкодавця про право власності на частину будинку.
Посилаючись на те, що заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видані на ім`я ОСОБА_2, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений 15 січня 2001 року секретарем Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, зареєстрований у реєстрі № 2, спадкоємцем якого зазначений ОСОБА_2 Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 04 червня 2016 року приватним нотаріусом Тимофтій Л. М. Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 839, яким визнано право власності ОСОБА_2 на 1/3 частини житлового будинку з відповідними частками господарських будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію 1/3 частини вказаного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 32,3 кв. м, власником якої зазначено ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 61,4 кв. м., житловою площею 32,3 кв. м по АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, визнаючи недійсним заповіт ОСОБА_4, яким він усе належне йому майно заповів ОСОБА_2, виходив з того, що під час його складання 15 січня 2001 року спадкодавець ввів секретаря сільської ради в оману, оскільки не повідомив останнього про укладення 27 березня 1998 року договору дарування 1/3 частини спірного житлового будинку.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім`я ОСОБА_2, виходив з того, що 1/3 частини будинку внаслідок договору дарування від 27 березня 1998 року вже спадкодавцю не належала і не могла входити до складу спадщини.
Встановивши наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним заповіту, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4, а тому позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року в частині задоволення позову про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Разом з цим, скасовуючи рішення суду в частині визнання недійсним заповіту, апеляційний суд врахував, що у ньому відсутні відомості про заповідання ОСОБА_4 конкретного майна, у зв`язку з чим дійшов висновку, що задоволення позову в цій частині порушить право спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 на можливе отримання іншого спадкового майна.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, апеляційний суд виходив з того, що право позивача на оформлення спадкових прав не є порушеним, оскільки відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану нерухомість.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У вересні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є лише рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року та постанова апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації, а тому в іншій частині рішення апеляційного суду на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що відповідно до вимог статті 128 ЦК Української РСР 1963 року виникнення права власності у набувача нерухомого майна за договором дарування залежить від передачі майна. У порушення частини другої статті 227 ЦК Української РСР 1963 року договір дарування 1/3 частини спірного будинку не зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а тому речові права на вказану нерухомість не можуть визнаватись дійсними. При посвідченні заповіту від 15 січня 2001 року секретарем сільської ради не використовувався ні оригінал, ні дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а тому посилання судів попередніх інстанцій на введення посадової особи органу місцевого самоврядування в оману є безпідставним.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 727/12430/17 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої її брати: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 успадкували по 1/3 частини житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
14 липня 1997 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 належну йому 1/3 частини вищевказаного будинку .
23 лютого 1998 року ОСОБА_4 у зв`язку із втратою оригіналу свідоцтва про право на спадщину за законом отримав у Першій чернівецькій державній нотаріальній конторі його дублікат.
27 березня 1998 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_7 належну йому 1/3 частини вищевказаного будинку. Договір від імені ОСОБА_4 уклала ОСОБА_1 на підставі доручення від 23 лютого 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Скутар С. В.