Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 336/6469/17
провадження № 61-2078св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року (у складі суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Бєлки В. Ю. та Онищенка Е. А.),
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідно до кредитного договору, який було укладено 20 квітня 2012 року № б/н між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачкою ОСОБА_1, остання отримала кредит зі сплатою за користування кредитом 30 % відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.
У зв`язку з невиконанням відповідачкою умов вищезазначеного кредитного договору утворилась заборгованість в загальному розмірі 14 630,07 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги, не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, а надана до суду копія анкети - заяви не є належним та допустимими доказом наявності договірних відносин між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачкою ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову.
Позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 квітня 2012 року в розмірі 14 630,07 грн, яка складається з: 7 160,16 грн - тіло кредиту; 2 249,12 грн - нараховані відсотки за користування кредитом; 4 047,93 грн - нарахована пеня; а також відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина) та 672,86 грн - штраф (процентна складова).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судовий збір в розмірі 4 000 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" апеляційний суд виходив з того що, дії ОСОБА_1 свідчать про користування нею кредитними коштами та про наявність кредитних відносин між нею та банком, тобто відповідачка користувалась кредитними коштами, незважаючи на її твердження про відсутність належного договору та враховуючи, що неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором підтверджене належними та допустимими доказами, а отже виходячи із встановлених статтею 526 ЦК України загальних умов виконання зобов`язання та передбаченого статтею 629 ЦК України принципу обов`язковості договору, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає стягненню заборгованість за кредитом.
Вирішено питання судових витрат.
Надходження до Верховного Суду касаційної скарги
24 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня
2018 року, в якій просила скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено ПАТ "КБ "Приватбанк" у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя справу № 336/6469/17, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги має значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Цією ж ухвалою Верховного Суду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення задоволено та зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року справу за позовом ПАТ "КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила задовольнити її касаційну скаргу, а постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, яка суперечить вимогам чинного законодавства України та суперечить правовій позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 205/7989/15, від 21 березня 2018 року у справі № 205/7989/15 та 24 травня 2018 року у справі № 630/366/16-ц, оскільки апеляційний суд не звернув увагу на те, що всупереч частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України договір не був укладений, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору (в анкеті-заяві не зазначено розмір кредиту та розмір процентів за користування ним).
Відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами було встановлено, що 20 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 1 000 грн від ПАТ КБ "Приватбанк",шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 2 жовтня 2017 року становить 14 630,07 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 7160,16 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 2249,12 грн, нарахованої пені за несвоєчасне виконання умов договору - 4047,93 грн, а також 500 грн - штраф (фіксована частина), та 672,86 грн - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають, оскільки ухвалені з порушенням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.