ПОСТАНОВА
Іменем України
08 жовтня 2019 року
Київ
справа №817/548/15
адміністративне провадження №К/9901/5666/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року (суддя Комшелюк Т.О.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року (судді: Іваненко Т.В. (головуючий), Зарудяна Л.О., Кузьменко Л.В.)
у справі № 817/548/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2014 року № 0003451742 та № 0003461742, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, рішення від 18 листопада 2014 року № 0003471742 про застосування штрафних штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсності. Всі операції оформлені належними первинними документами, фактично відбулися, що підтверджує правомірність формування валових витрат. Єдиний внесок та штрафні санкції відповідно застосовано протиправно, оскільки висновок ДПІ у м. Рівному про дохід не підтверджено.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задовольнив повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівному звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2015 року відкрито касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
18 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що протягом 2011 року, 2012 року та ІІ - IV кварталів 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку. Протягом І кварталу 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.
На підставі наказу ДПІ у м. Рівному про проведення документальної планової виїзної перевірки від 01 жовтня 2014 року № 804 у період із 15 жовтня до 28 жовтня 2014 року посадовими особами ДПІ в м. Рівному проведено перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2014 року № 246/17-16-17-01/ НОМЕР_1 .
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:
- пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2013 році у сумі 91 655,43 грн;
- пункту 291.4 статті 291, пункту 292.1 статті 292, пунктів 293.3, 293.4 статті 293, пунктів 296.3, 296.5, 296.6 статті 296 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено дохід платника єдиного податку за ІІ - ІV квартали 2013 року на загальну суму 4 225 590,98 грн;
- пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 16 586,60 грн за 2013 рік.
На підставі висновків акта перевірки 18 листопада 2014 року ДПІ у м. Рівному прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003451742, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114 569,29 грн (зокрема за основним зобов`язанням - 91 655,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 913,86 грн) та № 0003461742, яким донараховано податкові зобов`язання з єдиного податку від підприємницької діяльності з фізичних осіб у сумі 342 298,31 грн (зокрема за основним зобов`язанням - 273 838,65 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98 459,66 грн).
Крім того, 04 листопада 2014 року контролюючий орган склав вимогу № Ф-056 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16 586,60 грн, а також прийняв рішення № 0003471742 від 18 листопада 2014 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 829,33 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003451742.
Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган обґрунтовує тим, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми, які не мають документального підтвердження, за результатами господарських операцій із контрагентами: ФОП ОСОБА_2 - 276 347,50 грн (без ПДВ), ТОВ "Еліт Трейд Сервіс" - 852 308,32 грн (без ПДВ), ФОП ОСОБА_3 - 12 500 грн. Зокрема, не надано документи, що підтверджують факт надання послуг із перевезення товару, а саме товарно-транспортні накладні, договори на перевезення вантажу, у зв`язку з чим неможливо встановити факт реальної передачі товарів від продавця до покупця.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За змістом пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.9 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Із матеріалів справи вбачається, що в період, який перевірено ДПІ у м. Рівному, позивач займався наступними видами діяльності: роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами; роздрібна торгівля, крім торгівлі транспортними засобами, мотоциклами, фармацевтичними, медичними, ортопедичними, підакцизними товарами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовував орендовані основні засоби. Зокрема відповідно до договору про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 05 лютого 2013 року № 6 позивач орендував склад будівельних матеріалів площею 1000 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Також, для забезпечення транспортування придбаних-проданих товарів позивач, відповідно до договору про надання транспортних послуг від 10 січня 2013 року, користувався послугами перевізника - ПП "Інформаційно-консалтингова група".
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому 2013 року ФОП ОСОБА_1 на виконання договору поставки від 03 січня 2013 року № 05-01/13 придбав у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме видатковими та податковими накладними.
Придбані у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали позивач реалізував у лютому 2013 року ПП "Феролюкс", ТОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг", ПВКФ "Фіалка", ФОП ОСОБА_4, що підтверджується належним чином оформленими договорами поставки, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (зокрема по ПП "Феролюкс").
Судом враховано, що обставини поставки ФОП ОСОБА_2 будівельних матеріалів позивачу підтверджено у справі № 817/1938/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про, зокрема, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 817/1938/14 залишені без змін у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Крім того, у березні 2013 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Еліт Трейд Сервіс" та ФОП ОСОБА_3 будівельні матеріали, а у ТОВ "Волинський екологічний продукт" - продукти харчування. Всі операції оформлені належним чином складеними первинними документами, а саме договорами поставки, видатковими та податковими накладними.