ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №816/434/18
адміністративне провадження №К/9901/14843/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. І., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника позивача - Солонини І. Ю.,
представника відповідача - Кінаш Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (суддя Бойко С. С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Тацій Л. В., Подобайло З. Г., Бартош Н. С.) у справі № 816/434/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, Товариство) "Лубенське шляхово-будівельне управління №9", звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 2 листопада 2017 року №0011301401 (ним збільшено на 897954,75 грн суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств), №0011311401 (ним зменшено на 1550927,00 грн суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток) та №0011321401 (ним збільшено на 996036,00 грн зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ).
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що порушення його контрагентами податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ним податкового кредиту; вказував, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому Товариство не може нести відповідальність за інших осіб, а порушення контрагентом вимог законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності господарської операції; стверджував, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задовольнив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 22 вересня 2017 року №1235/16-31-14-01-10/03450436, згідно з якими позивач порушив вимоги: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у результаті чого завищено на 1550927,00 грн від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 рік та занижено на 815374,00 грн суму податку на прибуток підприємств); пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 ПК України (внаслідок чого занижено на 739818,00 грн суму податку на додану вартість).
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у позивача наявні первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу про безтоварність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Викладені в акті перевірки та касаційній скарзі висновки про порушення ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції за договорами поставки товарів, укладеними позивачем із його контрагентами, не були реальними. Таких висновків контролюючий орган дійшов внаслідок встановлення наступного.
Відповідно до умов договору від 20 жовтня 2014 року ТОВ "Прімарі Білдінг" зобов`язувалося поставити позивачу щебінь. Щодо цієї угоди позивач надав контролюючому органу такі документи: договір купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Висновок відповідача щодо нереальності зазначеної операції полягає у відсутності факту придбання ТОВ "Прімарі Білдінг" цього товару (згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) операції з придбання щебню відсутні; у ланцюгах постачання цього товариства наявна різнопланова продукція - речі, взуття, дрелі електричні, килимові покриття, продукти харчування, мобільні телефони, троянди зрізані); неможливості встановити наявність у цього товариства будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, наявних трудових ресурсів для реалізації такої кількості товарно-матеріальних цінностей (за даними інформаційно-аналітичної бази "Податковий блок" звіт 1-ДФ за IV квартал 2014 року фінансову звітність за 2014 рік, податкові декларації з ПДВ з листопада 2014 року, декларацію з податку на прибуток за 2014-2015 року ТОВ "Прімарі Білдінг" не подавало). Окрім того, перевізник товару за цим договором - ТОВ "КАРС" не звітує; свідоцтво платника ПДВ анульовано з 3 листопада 2014 року; згідно з даними ЄРПН реалізація послуг транспортування вантажів відсутня; інформація щодо операцій між ним та ТОВ "Прімарі Білдінг" відсутня; інформація щодо обсягу здійснених операцій з перевезення свідчить про фізичну неможливість та нереальність цих послуг (здійснення одним автомобілем 14 поїздок загальною відстанню 1699, 6 км за один день).
Щодо угоди з ТОВ "НОВАТОР-Н" про поставку щебню, кислоти, бітуму надано такі документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (договір відсутній). Висновок відповідача щодо нереальності зазначеної угоди полягає у відсутності факту придбання ТОВ "НОВАТОР-Н" цього товару (згідно з даними ЄРПН з 1 січня по 31 грудня 2014 року операції з придбання щебню, кислоти, бітуму відсутні, у ланцюгах постачання цього товариства наявна різнопланова продукція - плитка, автошини, ванни, водонагрівачі, дверні полотна, засувки, мобільні телефони, лінолеум, світильники); за даними інформаційно-аналітичної бази "Податковий блок" у звіті 1-ДФ за III квартал 2014 року відображено дані щодо 3-х працюючих, фінансову звітність за 2014 рік та податкові декларації з податку на прибуток за 2014-2017 роки не подано, остання звітність щодо ПДВ подана за жовтень 2014 року; відсутній сертифікат відповідності на бітум БНД 60/90; перевізники вантажу ТОВ "Український центр послуг" та ТОВ "Алва Союз" не звітують; за місцезнаходженням відсутні; інформація щодо операцій між ними і ТОВ "НОВАТОР-Н" відсутня; свідоцтва платників ПДВ перевізників анульовано з 28 серпня 2014 року та з 1 грудня 2014 року відповідно.