ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/5825/18
адміністративне провадження №К/9901/15560/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
учасники справи:
представник позивача - Іванов М. В.,
представник відповідача - Гайдай В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року (суддя Шевченко Н. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (судді Костюк Л. О., Бужак Н. П., Мельничук В. П.) у справі №826/5825/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут паперу" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Інститут паперу" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 11 січня 2018 року №0000481401, №0000491401.
Позовна заява обґрунтована посиланням на безпідставність тверджень контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою діяльністю (далі - ТОВ) "Житлобудмонтаж" (попередня назва ТОВ "Будівельна компанія "Альтор"). Ці твердження, на думку позивача, спростовуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) базується виключно на показаннях директора та засновника ТОВ "Житлобудмонтаж", що були надані в ході досудового розслідування за порушеною кримінальною справою відносно вказаного контрагента, проте позивач не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом вимог чинного законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з судженням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення ПАТ "Інститут паперу" вимог податкового законодавства.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ПАТ "Інститут паперу" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні
абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зі змісту пункту 198.6. статті 198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 26 грудня 2017 року №573/26-15-14-01-02/31812534 (проведеної у межах кримінального провадження № 42016000000002752), згідно з якими позивачем порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено на 101471,00 грн суму податку на прибуток; пункту 44.1 статті 44, підпунктів 198.1, 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено на 565206,00 грн суму податку на додану вартість. Такі порушення полягали у формуванні позивачем даних свого податкового обліку за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ "Житлобудмонтаж", діяльність якого, на думку відповідача, мала ознаки фіктивного підприємництва, оскільки відсутність у нього власних основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, свідчила про неможливість здійснення господарської діяльності на виконання укладеного з позивачем 1 березня 2016 року договору про виконання ремонтних робіт; згідно зі свідченнями директора ТОВ "Будівельна компанія "Альтор" від 7 червня 2017 року ОСОБА_1, остання не має відношення до діяльності цього Товариства; згідно з протоколами допиту свідків орендарів ПАТ "Інститут паперу" ремонт орендованих приміщень не здійснювався; відповідно до відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42015170090000151, встановлено, що протягом 2015-2016 років ОСОБА 1, спільно з іншими особами, використовуючи ряд підприємств, в тому числі ТОВ "Будівельна компанія "Альтор", шляхом укладання фіктивних господарських угод щодо отримання або придбання послуг, робіт, товарів безпідставно сформували податковий кредит з податку на додану вартість іншим особам, в тому числі позивачу.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про недостовірність відомостей щодо учасників угоди, фактичну неможливість виконання договору цим контрагентом, спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування, тобто зменшення суми податків, що підлягають сплаті.
Водночас, на думку судів попередніх інстанцій, надані позивачем документи (договір про виконання ремонтних робіт від 1 березня 2016 року №1, укладений між ПАТ "Інститут Паперу" та ТОВ "Будівельна компанія "Альтор" (в особі директора ОСОБА_1 ); акти приймання-передачі виконаних робіт (підписані директором ОСОБА_1 ); податкові накладні, видані останнім та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; платіжні доручення на підтвердження розрахунків між сторонами свідчать про відсутність порушень, встановлених перевіркою, оскільки первинні облікові документи між позивачем та його контрагентом складені відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Доказів наявності вироку відносно контрагента позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 та частиною першою статті 364 КК України, відповідачем не надано, а договір, укладений позивачем з ТОВ "Житлобудмонтаж" не визнано недійсним.
Відповідно до частини першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.
Оскільки у справі, яка розглядається, ГУ ДФС у м. Києві посилалося на те, що ТОВ "Житлобудмонтаж" є фігурантом кримінальних проваджень, а директор цього товариства ОСОБА_1 заперечує свою участь у реєстрації та фінансово-господарській діяльності цього товариства, то перевірка і встановлення таких обставин мала значення для правильного вирішення спору; наявність ознак фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливає на спростування факту здійснення господарських операцій та можливість формування на підставі первинних документів фіктивного підприємства податкової вигоди.