ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3129/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (Склярук О.І. - головуючий, судді: Дучал Н.М., Гетьман Р.А.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 (суддя Чистякова І.О.)
у справі №922/3129/18
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія"
до Військової частини 9951
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Адміністрація Державної прикордонної служби України
2) Міністерство інфраструктури України
про зобов`язання укласти договір та стягнення 440309,94 грн.
Учасники справи:
представник позивача - Гудкова Т.А.;
представник відповідача - не з`явився;
представник 3-ої особи позивача - не з`явився;
представник 3-ої особи-1 відповідача - Крилов О.О.;
представник 3-ої особи-2 відповідача - не з`явився;
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 16.11.2018 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін) (далі - відповідач) про:
- зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна площею 283,7 кв. м., що перебувають на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-пасажирський філії "Пасажирська компанія" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" та надання комунальних послуг орендарю, в редакції позивача;
- стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесені ним витрати по утриманню відповідача в сумі 440309,94 грн.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови п.5.11 договору оренди №4377-Н від 23.10.2009, яким передбачено обов`язок відповідача протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю. Крім того, відповідач ухиляється від укладання відповідного договору з позивачем, проте отримує від позивача послуги по утриманню орендованого майна, та не відшкодовує позивачу фактично понесені витрати по утриманню орендованого майна з 01.12.2015, у зв`язку з чим за період з 01.12.2015 до 31.03.2018 включно, сума витрат позивача склала 440.309,94 грн.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 19.02.2019 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, про відмову у позові.
2.2 При ухваленні рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного:
- у відповідача на підставі п.5.11. Договору виник обов`язок протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю з наданням Орендодавцю копії цих Договорів. Зазначене зобов`язання з боку відповідача виконано не було.
- судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2019 у справі №916/1134/18, згідно з якою чинним законодавством України, зокрема ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України "Про морські порти України", п.25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №751 від 18.08.2010, та законодавства дійсно передбачено безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) органів охорони державного кордону приміщеннями для організації пунктів пропуску через державний кордон України. Однак, зазначеними нормами не передбачено, що забезпечення орендованих відповідачем приміщень послугами з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання повинно здійснюватися безоплатно за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 22.03.2017 у справі №916/3164/14.
- запропонований позивачем проект договору відповідає приписам діючого законодавства, а позовні вимоги, в цій частині, є правомірними. Однак відповідачем зроблено заяву про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в запропонованій позивачем редакції було відмовлено з підстав спливу строку позовної давності;
- позивачем не надано місцевому господарському суду належних доказів понесення витрат саме на утримання орендованого відповідачем майна, зокрема платіжні доручення, квитанції, банківські виписки тощо, про сплату відповідних витрат, у зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 440309,94 грн. було відмовлено.
Зазначені документи позивачем було надано до апеляційної скарги, але суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи цих доказів з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України, зазначивши при цьому, що в силу приписів ст. ст. 74, 162, 164 ГПК України позивач був зобов`язаний надати до позовної заяви усі документи, які підтверджують понесені ним витрати. Проте, при зверненні з апеляційною скаргою позивач просив долучити до матеріалів справи документи у кількості понад 200 аркушів, не надавши при цьому жодного доказу, що документи, які він просить залучити до справи не були подано до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
3. Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3.1 23.10.2009 між РВ ФДМ України по Харківській області, як орендодавцем, та Військовою частиною 9951, як орендарем, було укладено договір оренди №4377-Н (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.1.1) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину привокзальної площі асфальтованої біля входу тунелю, площею 67,0 кв. м. та нежитлові приміщення - кімнати №№235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 253, 254, розташовані в цокольному поверсі 8-ми поверхового будинку вокзалу, площею 283,7 кв. м., що перебували на балансі вокзалу "Харків-Пасажирський" Південної залізниці (СТГО "Південна залізниця).
3.2 Відповідно до п.5.11 Договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю з наданням орендодавцю копії цих Договорів.
3.3 За умовами Договору оренди балансоутримувачем орендованого відповідачем майна було визначено Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна залізниця" в особі "Вокзал Харків - Пассажирський", правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач).
Факт передачі частини привокзальної площі та нежитлових приміщень підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 23.10.2009.
3.4 З 01.12.2015 розпочата господарська діяльність ПАТ "Укрзалізниця", яке відповідно до ч.6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця".
ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
3.5 З 01.12.2015 орендодавцем за договором оренди №4377-Н від 23.10.2009р. стало ПАТ "Українська залізниця", про що 08.02.2016 позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір №П/Л-16342/НЮ (далі - Додатковий договір), за умовами якого (п.п.1, 2, 5-7) орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 23.10.2009 №4377-Н, є ПАТ "Укрзалізниця". У тексті договору скорочене найменування "Вокзал Харків - пасажирський" Південної залізниці замінити на повне найменування "Виробничий підрозділ "Вокзал станції Харків - Пасажирський" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та скорочене найменування "Вокзал станції Харків - Пасажирський філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Цей договір продовжено з 01.12.2015 по 31.03.2016 включно. Усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін. Додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01.12.2015.
3.6 В подальшому сторони укладали додаткові договори до Договору оренди нерухомого майна від 23.10.2009 №4377, якими змінювали строки дії договору. (додатковий договір №2 від 27.07.2016, додатковий договір №3 від 01.09.2016, додатковий договір №4 від 05.12.2016, додатковий договір №5 від 25.04.2017, додатковий договір №6 від 30.01.2018, додатковий договір №7 від 23.05.2018). Додатковим договором №7 від 23.05.2018 сторони встановили строк дії договору до 30.06.2018.
3.7 Позивач звертався до відповідача 11.04.2017 з претензією за №ЛВОК-2-09/705, в якій вимагав укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна, що знаходиться в користуванні відповідача за договором №4377-Н від 23.10.2009.
Відповідач надав відповідь від 18.05.2017 №721/5791, якою відмовив в укладенні договору із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 №100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства", згідно якої, на думку відповідача, Міністерство інфраструктури України зобов`язане безкоштовно утримувати орендовані орендарем приміщення.
Позивач звернувся до відповідача із претензією №ЛВОК-02-1/967 від 02.06.2017 з повторною вимогою укласти договір та з вимогою про оплату фактично понесених витрат позивачем на утримання майна, наданого в оренду відповідачу, на яку отримав від відповідача лист від 20.06.2017 №721/7430 про відмову у задоволенні претензії з раніше названих підстав.
3.8 Пунктами 10.5, 10.6 Договору оренди передбачено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігав свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника). Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутство орендаря, ліквідації орендаря-юридичної особи.
Стаття 764 ЦК України встановлює правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Так, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
На час звернення позивача до суду, відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями, тому твердження відповідача, що договір оренди припинив свою дію, не відповідають дійсності, з огляду на приписи ст. 764 ЦК України.
3.9 Між сторонами були відсутні договірні відносини щодо відшкодування витрат на утримання майна за Договором оренди у період з укладання вказаного договору по теперішній час.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на утримання майна, що понесені позивачем та заявлені до стягнення з відповідача, були надані: розрахунки компенсації, довідки про споживання електроенергії; довідки про перерахування за договором прибирання, калькуляція витрат, довідка про витрати по заробітній платі робітників, довідка площ звіти позивача про доходи та витрати за видами економічної діяльності, довідка щодо опалювальної площі, що підписані або головним бухгалтером та економістом Виробничого підрозділу вокзал станції Харків - Пасажирський філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця", або в.о. начальника вокзалу станції "Харків Пасажирський" та головним бухгалтером.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 26.06.2019 АТ "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 в частині застосування строків позовної давності за вимогою про спонукання до укладення договору та в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог. Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Неправильне тлумачення судами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушення ст. ст. 86, 236, п.п.2.3 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) призвело до помилкового визначення судами початку перебігу строку позовної давності.
5.2 Суди порушили ст. ст. 236, 269, 282 ГПК України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не застосували ч.2 ст. 264, ч.5 ст. 267 ЦК України, внаслідок чого застосували строк позовної давності за вимогою про спонукання до укладення договору між сторонами.
5.3 Суд апеляційної інстанції порушив ст. ст. 7, 13, 236, ч.2 ст. 269, 282 ГПК України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду заперечень на ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2019, поданих в порядку ч.3 ст. 255 ГПК України.
6. Узагальнені доводи інших учасників у справі, викладені у відзивах на касаційну скаргу
6.1 Міністерство інфраструктури підтримало касаційну скаргу та просило суд її задовольнити, зазначаючи про невірне застосування судами попередніх інстанцій статей 256, 257, 261, 267 ЦК України та ст. ст. 13, 73, 86 ГПК України, що призвело до помилкового висновку про відмову у позові.
6.2 Військова частина 9951 та Адміністрація Державної прикордонної служби України запеерчували проти касаційної скарги, просили суд залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1 З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2 Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
7.3 За Договором №4377-Н від 23.10.2009 об`єктом оренди виступає державне майно, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За умовами п.п.10.5, 10.6 названого Договору оренди реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника). Чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; банкрутство орендаря, ліквідації орендаря-юридичної особи.
7.4 Позивач з 01.12.2015 є новим орендодавцем за договором №4377-Н від 23.10.2009, про що між сторонами укладено додатковий договір від 08.02.2016 до названого договору оренди.
В ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача з даним позовом до суду відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями за відсутності заперечень щодо цього зі сторони орендодавця, а відтак у розумінні ст. 764 ЦК України договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що не спростовано сторонами.