Ухвала
01 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 145/166/18
Провадження № 14-524 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаПророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" про визнання незаконним наказу від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання з посади директора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року і постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (далі - СТОВ "Поділля"), відповідно до якого, після уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконним наказ СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання його з посади директора цього товариства; стягнути з відповідача 11 194,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року, заборгованість із заробітної плати за період із січня по травень 2017 року в сумі 17 760,65 грн та 61 206,21 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по березень 2018 року включно; 19 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 був учасником СТОВ "Поділля", а з 13 грудня 2002 року по 25 травня 2017 року - директором цього товариства, за винятком періоду з 13 травня 2015 року по 06 січня 2016 року. 13 травня 2015 року учасниками СТОВ "Поділля" були зареєстровані інші особи, які провели збори засновників, на яких прийняте рішення про відкликання його з посади директора цього товариства, оформлене протоколом № 1. На підставі вказаного протоколу видано наказ про відкликання його з посади № 1, копія якого йому вручена не була.
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі № 802/1393/15-а, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано незаконними записи про державну реєстрацію змін до складу засновників та зміну відомостей про керівника СТОВ "Поділля", зобов`язано державного реєстратора скасувати ці записи.
4. Зазначене судове рішення було виконане 06 січня 2016 року, проте фактично позивача допущено до керівництва товариством 17 лютого 2016 року, що підтверджується ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі № 145/279/16-ц. Оскільки рішення власника про відкликання з посади директора СТОВ "Поділля", оформлене протоколом від 13 травня 2015 року № 1, прийняте особою, яка протиправно включена до складу учасників (засновників) цього товариства, ця особа не мала повноважень та правових підстав для прийняття відповідних рішень, а тому наказ про звільнення позивача від 13 травня 2015 року є незаконним. З цих підстав період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року є вимушеним прогулом позивача і відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) він має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Після фактичного поновлення на роботі з 17 лютого 2016 року по 25 травня 2017 року позивач працював на посаді директора СТОВ "Поділля", проте, починаючи з лютого 2017 року йому не виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого утворилася заборгованість.
6. Порушення власником його трудових прав внаслідок незаконного звільнення, невиплати заробітної плати та не проведення розрахунку при звільненні, заподіяло йому моральну шкоду, яка виявилася у відчутті матеріальної незабезпеченості та незахищеності, стресі, який сприяв загостренню хвороби.
7. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року позов задоволено частково: стягнуто зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у сумі 15 632,13 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведене порушення відповідачем обов`язку щодо виплати заробітної плати за лютий-травень 2017 року в сумі 15 632,13 грн, що підтверджується довідками СТОВ "Поділля" від 23 січня 2019 року № 1 і № 3.
9. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року № 1 про відкликання ОСОБА_1 з посади директора, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач порушив строк звернення до суду для вирішення таких позовних вимог, встановлений статтею 233 КЗпП України, водночас постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року в адміністративній справі № 802/1393/15-а, на яку посилається позивач на обґрунтування своїх вимог, це питання не вирішувалося, а постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 902/719/15 відмовлено у задоволенні позову, зокрема ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення загальних зборів СТОВ "Поділля" від 25 березня 2015 року, оформленого протоколом № 89, та рішень від 13 травня 2015 року, оформлених протоколами № 1 і № 2.
10. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 13 травня 2015 року № 1 не визнаний незаконним, при цьому ОСОБА_1, працюючи на посаді директора зазначеного товариства до 25 травня 2017 року, знаючи про порушення свого права, як керівник підприємства не відшкодував заборгованість із заробітної плати за час його вимушеного прогулу і не звернувся із заявою про вирішення такого спору у передбачений законом строк.
11. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2017 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 свідомо не з`являвся для отримання заробітної плати, хоча неодноразово був запрошений до каси товариства для розрахунку, останній раз був повідомлений особисто в листопаді 2018 року.
12. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивач не довів підстав для відшкодування моральної шкоди.
13. Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року скасоване, позов задоволений частково:
13.1. визнаний незаконним наказ СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання з посади директора СТОВ "Поділля" ОСОБА_1 ;
13.2. вирішено стягнути зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 : 11 252,00 грн (без утримання податків та обов`язкових платежів) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року; 18 594,52 грн заборгованості із заробітної плати; 87 421,37 грн (без утримання податків та обов`язкових платежів) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 1 500,00 грн відшкодування моральної шкоди;
13.3. у задоволенні решти вимог відмовлено;
13.4. вирішене питання про судові витрати.
14. Рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допущене до негайного виконання.
15. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у зв`язку з недоведеністю обставин вручення ОСОБА_1 копії наказу від 13 травня 2015 року № 1 про відкликання його з посади директора, строк, встановлений частиною першої статті 233 КЗпП України для звернення до суду з відповідним позовом, не є порушеним.
16. Також апеляційний суд зазначив, що помилковими є висновки суду першої інстанції про чинність рішення зборів учасників СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року, оформленого протоколом № 1, відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 17 липня 2015 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 902/719/15, оскільки у зазначеній господарській справі питання чинності цього рішення зборів учасників СТОВ "Поділля" не вирішувалося відповідно до заяви представника позивачів ОСОБА_2 від 05 червня 2015 року про зміну предмета позову.
17. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України. З урахуванням того, що на момент вирішення спору СТОВ "Поділля" не провело з ОСОБА_1 розрахунок у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку з позивачем по день ухвалення судового рішення.