ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 454/1846/17
провадження № 51-820км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140310001022, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 30 липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 3 грудня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 30 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 :
- на користь потерпілого ОСОБА_2 128 019,80 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6000 грн моральної шкоди;
- на користь потерпілої ОСОБА_3 - 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановлено повернути речові докази: автомобіль "Деу Ланос" (д.н.з. НОМЕР_1 ) - ОСОБА_1, автомобіль "Опель Віваро" (д.н.з. НОМЕР_2 ) - ОСОБА_2
Львівський апеляційний суд ухвалою від 3 грудня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 9 вересня 2016 року близько 13:30, керуючи технічно справним автомобілем "Деу Ланос" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі сполученням Ковель - Червоноград - Жовква в напрямку м. Жовкви, в м. Великі Мости на вул. Львівській Сокальського району Львівської області поблизу автозаправної станції "ОККО" не дотримався вимог п. 1.5, пп. "б" п. 2.3, пп. "д" п. 2.3, п. 12.1, п. 12.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, перетнувши вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Опель Віваро" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4, який рухався по зустрічній смузі.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Опель Віваро" ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді лівобічного багатовідламкового перелому даху вертлюжної впадини зі зміщенням відламків, середньоверхнього вивиху головки стегнової кістки з крайовим переломом, лінійного перелому дна вертлюжної впадини зліва.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні цивільного позову, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- наявні у провадженні висновки судової транспортно-трасологічної експертизи від 3 січня 2017 року № 4803 та судової авто-технічної експертизи від 23 червня 2017 року № 1629, які покладено в основу вироку за відсутності надання експертами відповідей на всі питання, поставлені слідчим, є необґрунтованими і такими, що суперечать іншим матеріалам провадження, а тому не могли бути належними доказами у провадженні;
- суд безпідставно відхилив клопотання про призначення додаткової (комплексної) судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
- з висновку експертного дослідження від 27 серпня 2018 року № 1/6, проведеного за клопотанням сторони захисту Львівським НДЕКЦ МВС України, убачається, що у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням зіткнення перебувають дії обох водіїв, які не відповідали вимогам Правил дорожнього руху;
- суд апеляційної інстанції, не навівши в ухвалі обґрунтування, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого в порядку ч. 3 ст. 404Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, а саме вищевказаного висновку № 1/6, складеного після ухвалення вироку;
- цивільний позов у частині відшкодування вартості автомобіля вирішено неправильно, оскільки цивільному відповідачу мало бути відшкодовано лише різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (за винятком 100 000 грн відповідальності страховика за страховим полісом), а в разі повного відшкодування вартості транспортного засобу йому слід було повернути пошкоджений автомобіль цивільного позивача;
- він був застрахований і вчасно повідомив страховику про настання страхового випадку, тому моральну шкоду також має відшкодувати страховик, за винятком перевищення межі відповідальності страхової компанії;
- непред`явлення потерпілими вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме із страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі;
- апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані порушення, залишивши вирок без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги в частині оцінки доказів, належність і допустимість яких була перевірена в суді апеляційної інстанції, в тому числі висновкам проведених у провадженні експертиз. Тому доводи, наведені у скарзі, в цій частині не є предметом дослідження та перевірки в касаційному суді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Будучи допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що їхав по своїй смузі, на смугу зустрічного руху не виїжджав, при цьому моменту зіткнення не пам`ятає, тому не може ствердно ні визнати своєї вини, ні заперечити обвинувачення.
Водночас потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні дала показання про те, що під час руху на повороті поблизу автозаправної станції в м. Великі Мости автомобіль "Деу Ланос" під керуванням обвинуваченого виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з їх автомобілем "Опель Віваро". Внаслідок цієї ДТП вона отримала численні травми, після чого тривалий час перебувала на лікуванні.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що коли на його смугу руху з-за повороту виїхав автомобіль "Деу Ланос", він зреагував та повернув управо, однак уникнути зіткнення не вдалось і від удару керований ним автомобіль відкинуло у правий бік на бордюр.
Експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснили, що розміщення транспортних засобів у момент контактування встановити неможливо, оскільки відсутні сліди на місці події. При цьому уламки та частини автомобілів, осип скла, які лежали на лівій смузі руху, виходячи з напрямку руху в бік м. Львова, свідчать про те, що місце зіткнення відбулося саме на смузі руху автомобіля "Опель Віваро".
Суд першої інстанції встановив, що показання потерпілої, свідка та експертів об`єктивно підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема даними протоколів огляду місця події зі схемою та фототаблицею до нього, слідчих експериментів, а також висновками судових медичних, авто-технічних, транспортно-трасологічної експертиз, які узгоджуються між собою та іншими доказами.
Так, згідно з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 3 січня 2017 року № 4803 автомобілі зіткнулися на смузі руху автомобіля марки "Опель Віваро".
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи від 23 червня 2017 року № 1629 водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем "Деу Ланос" шляхом своєчасного застосування гальмування. Разом із тим, ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП, для чого йому було необхідно вести свій автомобіль по своєму (правому) боці проїзної частини дороги, вибираючи необхідну безпечну швидкість руху (не більше 60 км/год) та не виїжджаючи на зустрічну смугу.
На підставі аналізу вищевказаних доказів, ретельно досліджених у суді та визнаних достатніми й допустимими, суд першої інстанції, виходячи з конкретних обставин провадження, дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, і саме ці порушення перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, зокрема, із заподіянням потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
З такими висновками погоджується і Суд та вважає, що за встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК кваліфіковано правильно.