Постанова
іменем України
01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 209/3986/18
провадження № 51-2063км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Огурецького В.П., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Опанасюка О.В.,
розглянув касаційну скаргу директора ПП "ВКФ "ЕЛІТ-ДІЗАЙН" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018080000000067.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинського ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Єлизаветівки Дніпропетровської області, жителя м . Кам`янське, такого, що судимості не мав, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК. Кримінальне провадження з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК), закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі директор підприємства ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Вказано на те, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що встановлення вини особи без дотримання права на справедливий судовий розгляд з порушенням презумпції невинуватості є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На переконання директора підприємства, постановленими судовими рішеннями вирішено питання про права та свободи підприємства.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Верховний Суд неодноразово у своїх висновках наголошував на тому, що за змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Статтею 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.
Відповідно до вимог пунктів 9-2, 10 частини 1 статті 393 КПК право на апеляційне оскарження має фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, наданих суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію та інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, презумпція невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.