Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 210/5155/15-ц
провадження № 61-29952св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчий комітет Криворізької міської ради,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Чайкіної О. В. від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 05 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції про визнання договору недійсним та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладена кредитна угода, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 80 000,00 дол. США, з кінцевим строком повернення 17 квітня 2013 року. Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 798 298,19 грн.
16 липня 2012 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції відкрите виконавче провадження з виконання вказаного рішення, однак борг не стягнуто.
30 вересня 2015 року банку стало відомо, що ОСОБА_1 04 лютого 2012 року подарував 1/2 частини належного йому нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, своєму сину - ОСОБА_2
Вважав, що відповідач вчинив правочин з відчуження майна з метою уникнути сплати боргу за кредитним договором, а тому вчинений ним правочин порушує права кредитора на задоволення його вимог в частині стягнення заборгованості.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило визнати частково недійсним договір дарування від 04 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині дарування ОСОБА_1 ОСОБА_2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 та застосувати реституцію; скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 шляхом внесення виконкомом Криворізької міської ради запису про скасування державної реєстрації; поновити становище, що існувало до порушення та визнати право власності на 1/2 частку вказаного домоволодіння за ОСОБА_1, та на 1/2 частку цього домоволодіння за ОСОБА_2, зобов`язавши виконкомом Криворізької міської ради здійснити державну реєстрацію права власності за вказаними особами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір дарування укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним. Також суд зазначив, що наявність кредитної заборгованості у однієї із сторін договору не може бути підставою для визнання його недійсним за положеннями статті 234 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оспорюваний правочин за формою та змістом відповідає положенням чинного законодавства, нерухоме майно, яке є його предметом, не перебуває під забороною відчуження чи в іпотеці, передано обдарованому й зареєстровано за ним на праві власності, а тому відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним з підстав, передбачених статтею 234 ЦК України.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що договір дарування укладений сторонами до ухвалення рішення у справі про стягнення кредитної заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що боржник ОСОБА_1, укладаючи оспорюваний договір, мав намір ухилитися від виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову банку, не врахували, що відповідач вчинив правочин за наявності непогашеного перед кредитором боргу та з метою його несплати. Крім того, на будинок відповідача накладався арешт як у порядку забезпечення позову, так і у порядку примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 червня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Кривцової Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладена кредитна угода, згідно з умовами якої останній отримав в кредит у розмірі 80 000,00 дол. США, з кінцевим строком повернення 17 квітня 2013 року.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 798 298,19 грн, а також на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ПАТ "Акцент-Банк" борг в розмірі 100 00,00 грн.
16 липня 2012 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу за вказаним рішенням суду.
04 лютого 2012 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування, згідно з умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали в дар ОСОБА_4 належний їм на праві приватної спільної сумісної власності житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.