Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа №539/193/17
провадження № 61-26762св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів",
третя особа - Лубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року у складі судді Іващенка Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2017 року у складу колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (далі ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів"), третя особа - Лубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 червня 1986 року по
08 вересня 1986 року він був призваний на військові збори та приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі Чорнобильська АЕС), є ліквідатором 1-ї категорії, інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безстроково, перебуває на обліку в Лубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При нарахуванні заробітної плати не були ураховані підзаконні акти 1986 року, якими врегульовувалися питання оплати праці при виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посилаючись на те, що на його звернення до ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" про видачу довідки про нарахування йому заробітної плати за вказаний період роботи, відповідач надав довідку, що не відповідає вимогам чинного законодавства, просив визнати протиправними дії відповідача щодо надання довідки про нараховану йому заробітну плату від 05 січня
2017 року, за період з 01 липня 1986 року по 31 серпня 1986 року; зобов`язати відповідача перерахувати заробітну плату за роботу по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС з 08 серпня 1986 року по 14 серпня 1986 року відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7, постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156, Закону СРСР "Про загальну військову повинність", постанови Держкомпраці СРСР від 07 травня 1986 року № 153/10-43; зобов`язати відповідача видати йому довідку про перераховану заробітну плату по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС з 08 серпня
1986 року по 14 серпня 1986 року в особливій зоні на Чорнобильській АЕС, у сумі 2396,84 крб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою підставою для перерахунку пенсії є підтвердження відомостей про нараховану заробітну плату належними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місця його виконання, проте такі документи відсутні. Позивач не надав доказів на підтвердження правильності виконаного ним розрахунку перерахованої заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС за період з 08 серпня
1986 року по 14 серпня 1986 року, в розмірі у 2 396,84 крб. Клопотань про призначення судово-бухгалтерської експертизи сторони не заявляли.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки підставою для перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться у довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання, проте такі документи відсутні. З огляду на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано поставив під сумнів правильність виконаних позивачем розрахунків щодо розміру перерахованої заробітної плати. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначивши, що залучення судом першої інстанції до участі у справі, як третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі, здійснено відповідно до вимог статті 36 ЦПК України 2004 року, і не вплинуло на підвідомчість спорута правильність його вирішення. Посилання позивача на не урахування судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 є безпідставними, оскільки зроблені Конституційним Судом України у зазначеному рішенні висновки, стосуються роз`яснень щодо строків звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а не предмета спору та заявлених позивачем вимог.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2017 року та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору необгрунтовано не урахували рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, у якому зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право на всі виплати, які закріплені трудовим договором і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, а тому він має право на отримання заробітної плати, розрахованої відповідно до постанов урядових комісій та уряду СРСР. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки первинним документам для нарахування йому заробітної плати, якими є довідки військових частин та архівні довідки галузевого архіву Міністерства оборони України, а у разі наявності сумніву щодо правильності виконаного перерахунку заробітної плати, суд повинен був призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ від 07 липня 2017 відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
17 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безстроково, перебуває на обліку в Лубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".