Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 520/14482/15-ц
провадження № 61-26709св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року у складі судді Чаплицького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 29 вересня
2011 року № 269-VI, він отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0597 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:1426, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2013 році між ним та відповідачем укладений договір доручення, відповідно до якого ОСОБА_2 був уповноважений діяти від його імені у відносинах продажу належної позивачу земельної ділянки, з подальшим поверненням суми отриманих грошових коштів довірителю.
04 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0597 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:1426, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Продаж зазначеної земельної ділянки за умовами договору вчинено за 111 438,00 грн, які відповідач отримав від покупця до його підписання, але факт продажу належної позивачу земельної ділянки ОСОБА_2 приховав та не передав йому грошові кошти виручених від її продажу.
Посилаючись на те, що повірений не передав йому грошові кошти, одержані у звʼязку з виконанням доручення, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 111 438,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 111 438,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належно не виконав взяті зобов`язання за договором доручення та не передав довірителеві грошові кошти, отримані у зв`язку з виконанням доручення щодо продажу земельної ділянки площею 0,0597 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:1426, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для стягнення з нього на користь позивача 111 438,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси
від 21 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скаргапредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій заявник просив рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин, не врахували, що за змістом довіреності, виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, позивач уповноважив відповідача на вчинення певних дій від свого імені та не за рахунок довірителя, що не може свідчити про укладення між сторонами договору доручення, а також про наявність правових підстав для виникнення у відповідача зобов`язання щодо передачі позивачу грошових коштів, одержаних у зв`язку з продажем земельної ділянки.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги покази свідка ОСОБА_5, які не допускаються як засіб доказування факту неповернення грошових коштів, та не надали належної оцінки наданим відповідачем доказам отримання ним від позивача 07 квітня 2014 року компенсації витрат на паливо у розмірі 1 000,00 грн, та сплати
ОСОБА_2 податків за договором купівлі-продажу від 04 квітня
2014 року, що свідчать про належне виконання ним зобов`язань перед позивачем.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 Цивільного процессуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір доручення продажу земельної ділянки площею 0,0597 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:1426, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується виданою на ім`я відповідача довіреністю
від 17 вересня 2013 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукашевою Н. А., зареєстрованою у реєстрі за
№ 614.
Згідно з договором доручення позивач уповноважив ОСОБА_2 продати за ціну та на умовах за його розсудом, належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0597 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . З метою досягнення зазначеної мети повіреному надано право, у тому числі отримувати необхідні довідки та документи, розписуватися за довірителя на документах та в їх отриманні, укладати та підписувати щодо вищевказаного майна попередні договори, договори купівлі-продажу, а також правочини про внесення змін і доповнень до укладених договорів, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на свій власний розсуд, проводити розрахунки по укладених договорах, одержувати належні довірителю кошти, сплачувати податки, держмито та інші витрати, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.
На виконання доручення 04 квітня 2014 року між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності 17 вересня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукашевою Н. А. та зареєстрованої у реєстрі за № 614, та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, належної довірителю.