Постанова
Іменем України
01 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа №754/1780/17
Провадження № 51-10118км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М. В., Матієк Т. В.,
секретаря
судового засідання Матвєєвої Н. В.,
за участю:
прокурора Деруна А. І.,
захисника Унінця І. М.,
виправданого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12010100030005536щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за таких обставин.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в тому, що він 28 квітня 2016 року приблизно о 20.40 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки "SSANG YONG", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Маяковського зі сторони вул. Сабурова в напрямку вул. Драйзера в м. Києві, порушив пункти 1.3, 2.3.б, 14.6.а, 18.1 Правил дорожнього руху, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, що знаходиться біля будинку №43/2 по пр . Маяковського в м. Києві, не надав перевагу для руху пішоходу ОСОБА_2 , яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху транспортного засобу, де вчинив наїзд на останню, в результаті чого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які за своїми наслідками призвели до невиправного знівечення обличчя та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, врахувавши зовнішній вигляд обличчя потерпілої ОСОБА_2, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, а також враховуючи думку потерпілої ОСОБА_2, яка не виявляла у себе знівечення обличчя, дійшов висновку, що хоча тілесні ушкодження, які спричинені потерпілій на обличчі, є непоправними (за медичним критерієм), вони не характерні для знівечення обличчя, тому не визнав їх таковими.
При цьому суд констатував, що сама по собі непоправність ушкодження, яка без хірургічного втручання не зникне, не може свідчити про наявність тяжкого тілесного ушкодження за критерієм знівечення обличчя, оскільки тяжким тілесним ушкодженням за ознакою непоправного знівечення обличчя слід вважати одночасну наявність двох обставин - таких патологічних змін обличчя, які його спотворюють, надають огидливості, відвертають від себе, та для усунення цих змін необхідне хірургічне втручання.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, указавши, що касаційна скарга подана на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про долучення до матеріалів провадження фотознімків потерпілої після ДТП із якими сторона захисту ознайомилася до початку апеляційного розгляду. Посилається на те, що ухвала апеляційного суду є незаконною через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність знівечення обличчя потерпілої ОСОБА_2, виходячи з її зовнішнього вигляду на час ухвалення вироку та не врахував позицію з цього питання, викладену в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2018 року (справа №711/9632/16-к). Стверджує, що порушення, допущені апеляційним судом потягли незастосування закону, який підлягав застосуванню - ч. 2 ст. 286 КК України.
На касаційну скаргу прокурора захисником Унінцем І. М. надані заперечення в яких зазначені доводи щодо безпідставності поданої касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Дерун А. І . підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_1 та захисник Унінець І. М. заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків фактичним обставинам, про які йдеться у касаційній скарзі, відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є підставою для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Цих вимог закону суд дотримався.
З матеріалів провадження убачається, що суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.