Постанова
Іменем України
01 жовтня 2019 р.
м. Київ
Справа № 272/402/18
Провадження № 51-1610км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М. В., Матієк Т. В.,
секретаря
судового засідання Матвєєвої Н. В.,
за участю:
прокурора Деруна А. І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Гончарука С. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180601000000063 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 аніше неодноразово судимого, востаннє 04 грудня 2012 року за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2018 року в ОСОБА_2 винуватими і засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 04 грудня 2012 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк7 років 1 місяць із конфіскацією всього майна.
Вирішено питання зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання, процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, який раніше був судимий за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
02 березня 2018 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні магазину ФОП ОСОБА_3, що розташований по АДРЕСА_3, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_3, яке виразилось у демонстрації останній заздалегідь заготовленого ножа та металевої коцюби, вимагав передачі йому грошових коштів, спиртного та цигарок. Побачивши у ОСОБА_1 ніж і металеву коцюбу, потерпіла ОСОБА_3, усвідомлюючи, що їх демонстрація поєднана з погрозами та вимогою віддати особисті речі, складає реальну загрозу її життю та здоров`ю, передала ОСОБА_1 належне їй майно на загальну суму 97 грн 50 коп.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про незаконність постановлених щодо нього судових рішень, які просить скасувати, закривши кримінальне провадження, або призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції. Зазначає про невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам, неповноту та однобічність розгляду провадження судами першої та апеляційної інстанцій. Посилається на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на його думку, потерпіла ОСОБА_3 суду не свідчила про те, що вона реально сприймала його дії як загрозу своєму життю чи здоров`ю, а врахування кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 187 КК України, - вчинення особою, яка раніше вчинила розбій, є безпідставним, так як копію вироку Пролетарського районного суду м. Донецька від 04 грудня 2012 року не долучено до матеріалів провадження. Зазначає про недопустимість як доказів протоколу проведення слідчого експерименту через проведення цієї слідчої дії без захисника, та довідки про умовно-дострокове звільнення, як таку, що видана та посвідчена органами ДНР, тобто неіснуючих державних органів. Стверджує, що суд першої інстанції порушив його право користуватися послугами перекладача, а суд апеляційної інстанції безпідставно повторно не дослідив певні докази.
До суду касаційної інстанції надійшли клопотання, підписані як такі, що подані потерпілою ОСОБА_3, в яких висловлені прохання про задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 .
Разом з тим, за інформацією, наданою потерпілою ОСОБА_3, до Верховного Суду, такі клопотання нею не надсилались.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Гончарук С. П. підтримали доводи касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор Дерун А. І. висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом, а тому твердження засудженого ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту та однобічність розгляду провадження судами першої та апеляційної інстанцій не перевіряються.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, відповідає обставинам, з`ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що і сам ОСОБА_1 не заперечує, що перебуваючи в магазині ФОП ОСОБА_3, він мав при собі заздалегідь заготовлену металеву коцюбу, заволодів майном, не розрахувавшись за нього. Згідно показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у ОСОБА_1 був виявлений та вилучений ніж.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, повідомляючи деталі вчиненого щодо неї злочину, окрім іншого, вказувала, що слова та жести ОСОБА_1, вона сприймала, як реальні погрози життю та здоров`ю, оскільки була одна в магазині, а ОСОБА_1 був із ознаками сп`яніння, розмахував коцюбою та демонстрував ніж, а тому вона думала, що він її вб`є. Отже суд обґрунтовано прийшов до висновку про визнання показань потерпілої, як такими, що мають місце.
Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 про неправильне врахування як кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 187 КК України, вчинення особою, яка раніше вчинила розбій.