Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 760/5721/16
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/796/1121/2017
Провадження № 51 - 1762 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Мазура М.В., Марчука О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Пашкова Є.Є.,
захисника виправданої ОСОБА_1 адвоката Петрусєвича В.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090001976 від 20 лютого 2016 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ромни Сумської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_2 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року
ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 15 ч. 2,
ст. 185 ч. 1 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона
19 лютого 2016 року приблизно о 16 годині 40 хвилини в приміщенні торгівельного залу магазину "Адідас", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 173/187, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла зі стендів кросівки чоловічі марки "Адідас" вартістю 1899 гривень та футболку чоловічу марки "Адідас" вартістю 799 гривень, що належать ДП "Адідас-України", з якими зайшла до примірочної кабінки, де зняла з них захисні кліпси. У подальшому ОСОБА_1 сховала зазначені речі до своєї сумки та направилась до виходу з магазину, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки вона була затримана охороною магазину.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Лисої І.Ю. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції при оцінці доказів порушив вимоги
ст. 94 ч. 1 КПК України, у порушення вимог ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України не зазначив мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, що привело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 Вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України, доведена сукупністю здобутих доказів. Указує на те, що суд незаконно та необґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 19 лютого 2016 року, в ході якого було вилучено викрадені ОСОБА_1 речі, та критично поставився до показань представника потерпілого Корнієнка Р.Ю., свідків ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора та повторно не допитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.