Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 629/3958/15-к
провадження № 51-2999км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів: Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
секретаря
судового засідання Барашкіної І.О.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Остапенко С. Ю. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у кримінальному провадженні №12015220380001144 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сірноводська Сунженського району Чечено-Інгушської Республіки, без реєстрації і місця постійного проживання, раніше судимого:01 червня 2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці; звільненого 04 червня 2015 року на підставі ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року умовно - достроково на невідбутий строк 11 місяців 3 дні,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі частини 4 статті 81, частини 1 статті 71 КК до призначеного покарання частково у виді позбавлення волі на строк 6 місяців приєднано невідбуту ОСОБА_1 частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 червня 2012 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні та речових доказів по справі.
Так, згідно з вироком 11 липня 2015 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 у будинку, який належить останньому, вживали спиртні напої. Через деякий час, під час розпивання алкоголю, між ними виникла сварка, в ході якої засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в ході раптово виниклого умислу, спрямованого на умисне протиправне спричинення смерті іншій людині, схопив кухонний ніж, що лежав на столі, і умисно завдав ним 3 удари в ділянку грудної клітини та 1 удар у ділянку обличчя ОСОБА_2
Заподіяні потерпілому проникаючі колото-різані поранення передньої і бокової поверхні грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, поверхневі рани - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер у реанімаційному відділенні Лозівської ЦРЛ. Причиною смерті стали проникаючі колото-різані поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Іванченка А.О. та захисника Остапенко С.Ю. залишено без задоволення, а вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2018 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилався на те, що при призначенні покарання не враховано вимог частин 1 та 2 статті 65 та статті 50 КК.
А саме не враховано того, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить, до особливо тяжких та вчинив злочин у період дії терміну умовно-дострокового звільнення.
Крім того не надано належної оцінки обставинам, які обтяжують покарання, а саме: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів, а також належним чином не враховано даних, які характеризують особу. Зазначив, що ОСОБА_1 вини в інкримінованому злочині не визнав повністю і не розкаявся у вчиненому злочині.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи у касаційній скарзі, вважає, що призначене покарання не відповідає вимогам статті 50 та пункту 3 частини 1 статті 65 КК, а саме не враховано ступеня тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Істотними порушеннями вимог КПК вважає необґрунтованість у рішенні суду призначеної міри покарання.
Захисник Остапенко С.Ю. вважає, що рішення є законним та обґрунтованим. Зазначила, що міра покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винного та обставинам, що пом`якшують і обтяжують покарання. Наголосила на тому, що ОСОБА_1 є інвалідом.